Ще з дитинства Петро мріяв стати вчителем. Закінчивши сім класів школи в своєму рідному селі Митченки Чернігівської області, вступив до Конотопської педагогічної школи. I, можливо, з нього вийшов би непоганий вчитель, але, дізнавшись про прикордонне училище зв’язку, захотів туди вступити.
        Влітку 1940 року 22-річний випускник училища прибув на західний кордон. Там він і зустрів війну. Під Києвом потрапив у полон, який тривав для нього декілька годин. 3 трьома бійцями він утік з табору і почав шукати зв’язок з партизанами.
         В січні 1942 року його було зараховано в партизанський загін С.О. Ковпака.
       Одного разу, це було в лютому, фашисти виявили партизан в с. Веселе. Взвод Брайка знаходився в засідці. Один з фашистських батальйонів намагався відрізати шляхи відступу партизанам із села. Бійці взводу Брайка раптово відкрили вогонь по ворогу. За чверть години фашистський батальйон був розбитий.
        В червні 1943 року Брайку присвоїли звання капітана. Його одним з перших в об’єднані Ковпака нагородили орденом Червоного Прапора і медаллю “Партизану Вітчизняної війни I ступеня”. В тому ж році він став комуністом.
       Коли об’єднання Ковпака здійснювало похід з Брянських лісів до Сумської області, розвідники капітана Брайка йшли попереду, повідомляючи дані про ворога.
        Фашисти перейшли в наступ, блокувавши Путивльський загін і штаб Ковпака в Монастирському лісі. Інші три партизанські загони виявились відрізаними один від одного. Капітану Брайку, який був помічником начальника розвідки штабу з’єднання, доручили поновити зв’язок із загонами. Брайко разом з двома партизанами виконав цей наказ. Коло оточення було розірване, загони об’єдналися і завдали ворогам нищівного удару.
        Після Карпатського рейду капітан Брайко став командувати батальйоном. В лютому 1944 року його батальйон пошкодив ділянку залізничної дороги “Дубно—Броди”, чим допоміг нашим військам, які наступали. Після виконання цього завдання батальйон Брайка пробився до свого об’єднання, подолавши більш 500 км в глибокому тилу ворога на території Польщі. В цей час об’єднання було перейменоване в 1-шу Українську партизанську дивізію імені двічі Героя Радянського Союзу С.О. Ковпака.
         Брайка було призначено командиром 3-го полку цієї дивізії. Він отримав чергове звання — майор.
       За героїзм при виконані складних завдань на території Польщі Брайка було нагороджено польським орденом “Хрест Грюнвальда”.
         За мужність і героїзм 7 серпня 1944 року Петру Брайку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.