Гвардії старшина, командир відділення зв’язку мінометної батареї 17-го гвардійського ордена Суворова стрілецького полку 5-ї Городокської ордена Леніна Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії 11-ї гвардійської армії 3-го Білоруського фронту.
       Велику вітчизняну війну Савелій Іванович Бойко пройшов з першого до останнього дня. Ніколи йому не забути 1941 рік, важкий шлях відступу. Від Вітебська до Орші через Смоленськ та Дорогобуж. Під Вязьмою попав в оточення. Старшина Бойко зі своїм загоном, в якому було 12 осіб, прориває вороже коло. Через Калугу вони виходять до Тули, до місць, де він виріс. Заболіло серце, коли Савелій побачив, що фашисти зробили з рідними містами та селами. Він хвилювався за рідних, які жили на станції Горбачі Тульської області. Що з сестрою, чи жива вона? В 1934 році, коли Савелію було 14 років (народився він 5 грудня 1917 року в с. Флерино Бершадського району Вінницької області), сестра замінила йому матір, влаштувала його на курси трактористів. Закінчивши їх, Савелій працював в радгоспі імені М. Горького, а з 1936 року — бригадиром тракторної бригади.
       13 жовтня 1938 року розпочалась його служба в Червоній Армії. Брав участь у визволенні Західної Білорусії, а потім у розв’язанні воєнного конфлікту з Фінляндією.
         В 1940 році закінчив школу молодших командирів при 467-му корпусному артилерійському полку.
        Його фронтові шляхи проходять через Гарусу, Брянськ, Волхов, потім — бої в Білорусії: Вітебськ, Орша, Мінськ. В цих боях його було тричі поранено. Він нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня і двічі орденом Червоної 3ірки.
        I ось останній рубіж: фашистське гніздо Кенігсберг. В ніч на 26 квітня 1945 року частини 11-ї гвардійської армії почали форсування затоки Фріш-Гаф. В один із кращих загонів 17-го гвардійського стрілецького полку і був направлений зв’язківець Бойко. Протягом ночі відважний зв’язківець брав участь у відбитті 4 контратак. Одночасно підтримував зв’язок з командним пунктом батальйону, що і дозволило піхоті остаточно закріпитися на плацдармі.
        28 квітня командування армії представило гвардії старшину С.І. Бойка до високої нагороди Батьківщини. 29 червня 1945 року Указом Президії Верховної Ради СРСР йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.