БІЛОІВАНЕНКО МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

        Гвардії сержант, командир відділення 133-го окремого батальйону зв’язку 25-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту.
        В 1939 році Михайло закінчив в рідному селі Меловатка Крем’янського району Ворошиловоградської області 8 класів середньої школи і продовжував навчатися в школі ФЗУ м. Верхній. Отримавши спеціальність хіміка, з 1940 року почав працювати на заводі “Донсода”.
        25 травня 1942 року М.І. Білоіваненко був призваний до лав армії і направлений в Сталінград в 54-й запасний полк, де отримав фах артмайстра, потім продовжував службу в 36-й стрілецькій дивізії. З серпня 1942 року брав участь в обороні Сталінграда. 25 грудня був поранений в голову розривною кулею. 5 місяців знаходився в госпіталі, а потім був направлений в 190-й запасний полк, в якому навчався як зв’язківець.
        В травні 1943 року Білоіваненка призначили командиром відділення 133-го окремого батальйону зв’язку. На цій посаді він брав участь в боях під Курськом, у звільненні Харкова, забезпечуючи зв’язок дивізії з військами.
        25 вересня 1943 року гвардії сержант Білоіваненко отримав завдання: вночі через Дніпро прокласти лінію зв’язку в районі села Бородаївка. Білоіваненко підтримував безперервний зв’язок з лівим берегом і продовжував корегувати вогонь нашої артилерії, чим забезпечував успішне відбиття контратак ворога.
       27 вересня ворожий снаряд порушив зв’язок з лівим берегом. Білоіваненко сів в човен і, тримаючись за кабель, знайшов розрив у воді. Потім, дочекавшись під сильним вогнем ворога, коли з лівого берега йому подадуть другий кінець кабелю, усунув пошкодження.
        30 вересня плацдарм опинився під сильним обстрілом артилерії і авіації ворога. В селі горіли хати, де був прокладений кабель зв’язку. Під розривами ворожих бомб, не порушуючи зв’язку, Білоіваненко швидко переніс кабельну лінію за село.
        Михайло Іванович багато разів проявляв сміливість і винахідливість. Так, наприклад, коли наші військові частини змушені були відходити, він під кулеметним вогнем вивіз всю техніку зв’язку на возі. За таких обставин він був тяжко поранений, та поле бою не залишив. Протягом 3 діб відважний зв’язківець беззмінно забезпечував зв’язком наші наступаючі війська.
      Батьківщина високо оцінила подвиг зв’язківця. 26 жовтня 1943 року М.І. Білоіваненку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Всю війну прослуживши зв’язківцем, герой назавжди зв’язав своє життя з армією. В 1946 році він закінчив Київське військове училище зв’язку, а потім проходив службу в військах зв’язку і Управлінні зв’язку Київського військового округу.
        Михайло Іванович Білоіваненко жив в місті-герої Києві і вів активну роботу по вихованню молоді. Похований зв’язківець в м.Києві.