Олександр Білогуров ще в дитинстві був вольовим та наполегливим хлопцем. Багато його односельчан з села Врелієвка Янисольського району Сталінської (зараз Донецької) області, закінчивши початкову школу, починали працювати в одноосібних господарствах. Олександр вирішив закінчити сім класів. Потім вступив до зоотехнікуму, закінчив 2 курси.
         В 1937 році, коли йому виповнилось 23 роки, був призваний в армію.
      Під час військового конфлікту з Фінляндією екіпаж бомбардувальника, де стрілком-радистом був Білогуров, отримав відповідальне завдання: в одиночному польоті знищити ціль, розташовану в тилу ворога на великий площі. 2 лютого 1940 року бомбардувальник піднявся в повітря. Ось і ціль. Притуливши навушники і передаючи на аеродром дані про результати польоту, Білогуров уважно слідкував за повітрям.
         Раптово з’явилися два винищувачі. Стрілок-радист попередив екіпаж про те, звідки буде атака, і відкрив вогонь по ворогу. Він дав дві черги, і один з винищувачів почав падати, але другий встиг нанести бомбардувальнику пошкодження: спалахнуло праве крило, перестав працювати двигун.
         Потрібно було повертатися на аеродром, але командир бомбардувальника Г.С. Пінчух зумів збити вогонь і наказав штурману В.Н. Харламову скинути бомби на ціль. Бомбардувальник був весь у пробоїнах, у стрілка-радиста було пробито скло кабіни. Кожної секунди видимість погіршувалася, прицілюватися стало неможливо. Білогуров зірвав шолом і почав натискати на гашетку кулемета, в цей час він відчув гострий біль в лівій нозі. Третя атака була найважчою. Палав бак для палива. Другий двигун відмовив. Вогонь охопив фюзеляж. Полум’я перекинулось на кабіну. Ворог бив по кабіні з обох сторін, шибки повилітали, літак, палаючи, падав на землю. Білофіни подумали, що все закінчено, і полетіли геть. Але командир екіпажу зумів посадити літак.
        До своєї території було десь біля 50 кілометрів. Білогурову, пораненому в ногу, важко було йти: куля стирчала на поверхні. Харламов витяг їх, поклав в кишеню — зв’язківцю на згадку. Командування, отримавши останнє повідомлення радиста, вжило заходів.
        Через дві години з’явились два наших літаки. Один пішов на посадку, а другий кружляв вгорі. Пілотів врятували і відвезли до шпиталю.
        Потім Білогуров служив в авіації Чорноморського флоту. Він з перших днів Великої Вітчизняної війни розпочав боротьбу з німецькими загарбниками.
         2 вересня 1941 року лейтенант О.І. Білогуров не повернувся з бойового завдання.