Народився 25 березня 1907 року в селищі Бредок Лисянського району Київської області. До 1931 року займався з батьком сільським господарством, а потім почав працювати на шахті Антрацитівського району Ворошиловоградської області.
       26 липня 1941 року був мобілізований в армію. Спочатку служив у піхоті, потім став зв’язківцем 64-ї армії, котра після Сталінградської битви була перейменована в 7-му гвардійську армію.
         За відвагу в боях Василь Хіміч був нагороджений медалями: “За відвагу” та “За оборону Сталінграда”.
        Коли наші війська підійшли до Дніпра, командир роти наказав йому прокласти лінію зв’язку через ріку. В ніч з 25 на 26 вересня 1943 року зв’язківці з першою групою десантників попливли на правий берег, прокладаючи за собою телефонний кабель. Зв’язок переривався. Шукати обрив кабелю у воді під прицільним вогнем ворога було неможливо. На це витрачено було б багато часу. Тоді Хіміч вирішив навести нову лінію. Він прив’язав до свого паска кабель і поплив на лівий берег. Діставшись до берега налагодив зв’язок.
        Під час ремонту лінії гвардії рядовий Хіміч був атакований групою гітлерівців. Не розгубившись, зв’язківець кинув у них гранату. Ворог відступив.
         За мужність та героїзм, виявлений при виконанні військового обов’язку, зв’язківцю В. С. Хімічу 26 жовтня 1943 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.