Народився Пилип Стрілець 1 жовтня 1919 року в селі Коротище Миронівського району Київської області. У 1937 році закінчив 7 класів Потокської середньої школи Миронівського району і в 1939 році вступив у Київське військове училище зв’язку імені М.І. Калініна, закінчивши його на початку війни.
        Бойове хрещення відбулося у перший день війни разом з 28 телефоністами взводу у прикордонній частині біля Львова, куди Пилип Стрілець отримав призначення. Із оточення вони виходили в районі Новоград-Волинського.
        У боях під Києвом керував, замість убитого командира, ротою, яка повинна була проникнути в тил ворога, вести вогонь і відволікати на себе увагу противника. Високу ціну заплатила рота за виконання наказу: живими залишилося кілька чоловік. Прорватися не вдалося. Блукали лісами, затримались під Черніговом, потім рушили у Брянські ліси, де зустрілися з партизанами. Так Пилип Стрілець став партизаном.
        У січні 1942 року група бійців на чолі із Стрільцем приєднується до партизанського загону Ємлютіна, а 6 січня 1942 року Стрілець був призначений командиром загону-літучки №1.
        17 січня 1942 року з невеликою диверсійною групою П. Стрілець підірвав два залізничних мости на ділянці “Брянськ — Полужжя”, в результаті чого був припинений рух залізницею на 3 доби.
        Наприкінці січня 1942 року від військової Ради фронту на ім’я Стрільця надійшла телеграма, в якій зазначалося: “Військова Рада фронту пишається вашою стійкістю, мужністю і наполегливістю у боротьбі з фашистами”.
        На початку лютого 1942 року загін отримав наказ розгромити ворожий гарнізон на станції “Побужжя”, вивести з ладу станційні будови, перерізати стальну артерію “Гомель — Брянськ”, порушити постачання частин ворога. Діяли впевнено і швидко. Один за одним лунали потужні вибухи. Микола Чанов підбіг до Стрільця і радісно повідомив: “Водокачка і будинок станції у повітрі! Усі стрілки зірвані...”
        Стрілець підняв ракетницю і небосхил прорізала зелена ракета — це був сигнал загону відходити. Партизани поспішили до лісу, який чорнів вдалині.
         І раптом ліс зустрів їх кулеметними чергами. Свіжий німецький батальйон ішов на допомогу Полузькому гарнізону. Фашисти ще не знали, що всі 174 солдата і офіцери загинули.
        Зав’язався рукопашний бій. Ворожі ланцюги порідшали, і фашисти відступили. Стрілець уже не бачив цього, не чув, як його хлопці з криком “ура” погнали ворога. Смертельно поранений Пилип упав на багряний від крові сніг.
        Партизанський загін став носити ім’я свого командира. Його бійці до кінця травня 1942 року здійснили більше ста бойових операцій.
       Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1942 року лейтенанту Стрільцю Пилипу Євдокимовичу за відвагу і героїзм, які були проявлені в боротьбі проти фашистських загарбників, було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
        Ім’я Пилипа Євдокимовича Стрільця наказом Міністра оборони навічно занесене в списки особового складу Київського військового інституту управління і зв’язку. А це означає, що на щоденних вечірніх перевірках першим прізвищем називається П.Є. Стрілець.