Народився Василь Григорович Солдатенко 11 лютого 1920 року в селі Литовка Верхньодніпрянського району Дніпропетровської області. Батько — селянин-середняк у 1930 році вступив до колгоспу. Він помер, коли Василь учився в 5-му класі. Закінчивши семирічку в рідному селі, Василь вступив до ФЗУ в м. Дніпродзержинську. У 1937 році молодий електромашиніст почав трудовий шлях на заводі ім. Дзержинського.
        З початком Великої Вітчизняної війни Василя призивають в армію. З грудня 1941 року він б’ється з ворогом на Брянському фронті. Потім хвороба, шпиталь. У травні 1942 року його направляють в запасний полк. У навчальному артдивізіоні він, закінчивши двомісячні курси, отримує спеціальність радиста і звання молодшого сержанта.
        У 6-й гвардійський полк Солдатенко прибув у листопаді 1942 року. 74-а стрілецька дивізія, до складу якої входив полк, оборонялася на орловському напрямку.
         У січні 1943 року Василь бере участь уже в наступальних боях, коригує по радіо вогонь дивізіонів, допомагає піхоті.
         В літніх наступальних боях 1943 року Солдатенко показав себе сміливим, рішучим молодим командиром, який відмінно знає свою справу.
        27 вересня 1943 року наші війська форсували Дніпро північніше Києва. Один із стрілецьких полків дивізії, що закріпився на правому березі, вів важкі бої з німцями, які безперервно контратакували. Телефонні лінії через річку були пошкоджені, і зв’язок між полками і артдивізіоном перервався: управління полком було втрачено.
         Ввечері командир артполку викликав до себе молодого сержанта Солдатенка і поставив перед ним завдання: переправитися з радіостанцією на правий берег, відновити зв’язок і коректувати вогонь наших батарей за вказівками командира стрілецького полку.
        Вже після опівночі молодший сержант з рацією та підкріпленням на човні поплив на правий берег. Допливши, він швидко розшукав командний пункт полку. Солдатенко ледве встиг передати чергову команду, як неподалік розірвалося декілька снарядів. Він був контужений і знепритомнів. Отямившись, Василь зумів налагодити зв’язок, і відразу ж в телефонній трубці почувся голос командира.
        І коли командування дивізії наказало рекомендувати бійців і командирів, що відзначилися, для нагородження званням Героя Радянського Союзу, першим був названий радист Солдатенко. 16 жовтня 1943 року Указом Президії Верховної Ради СРСР йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.