Народився Іван Оленіч 20 березня 1920 року в селі Носківці Жмеринського району Вінницької області в сім’ї селян-бідняків. Закінчив 7 класів школи, в 1936 році переїхав на Донбас, де працював на залізниці монтером по ремонту постійних ліній зв’язку. В 1937 році повернувся додому, потім завербувався і поїхав в м. Миколаїв, де навчався в ФЗУ при суднобудівельному заводі.
         В 1940 році був призваний в армію і направлений в окрему роту зв’язку в місті Мінську. Воював під Москвою, 25 листопада 1941 року був тяжко поранений. Лікувався в Москві, Іванові і Красноярську. Після одужання вступив в Київське військове училище зв’язку, котре знаходилося в місті Красноярську.
         Після випуску в званні молодшого лейтенанта в травні 1943 року служив командиром телефонного взводу в 38-й стрілецькій дивізії.
         За забезпечення надійного зв’язку в боях під м. Суми був нагороджений медаллю “За відвагу”.
        До початку форсування Дніпра зв’язківці Оленіча проклали в лісі кабельну лінію до переправи. В ніч на 24 вересня 1943 року почалося форсування Дніпра. Перший човен прямим попаданням снаряда був розбитий. Два наступні човни дісталися правого берега. Захоплено невеликий плацдарм.
        В своїх спогадах І.І. Оленіч писав: “...комполка сів в човен із своїм помічником і двома бійцями. З трьома бійцями сів в маленький човен і я. Котушку з кабелем тримав боєць Сирих, а Павлов і Рудак гребли. Коли дістались до середини річки, закінчилась котушка. Тільки я зростив кабель, як поряд упала міна. Човен хитнуло — набралася вода. Котушка вирвалася з рук і пішла на дно, але я піймав кінець дроту. Ножа немає, і я зубами перегриз дріт і наростив третю котушку. Човен повен води. Почали вичерпувати пілотками. Так допливли до берега.
         Тільки командир полку переговорив з командиром дивізії, як міна перебила кабель у воді. Я взяв човен і з рядовим Павловим натягнув дріт. Прибули до комдива і доповіли обстановку. Я перебрався на правий берег і з командиром полку коректував вогонь артилерії”.
        За клопотанням командування 1-го Українського фронту за мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Дніпра і забезпечення зв’язком штабу дивізії з передовими частинами, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року Івану Івановичу Оленічу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.