%@ Language=VBScript %>
Мужайло Микола Тимофійович
Гвардіїейтенант, начальник зв’язку 2-ї авіаескадрильї 8-го гвардійського Лодзінського Червонопрапорного бомбардувального авіаційного полку 221-ї Бахмачської ордена Суворова бомбардувальної дивізії 16-ї повітряної армії.
Народився Микола
Мужайло 20 квітня 1917 року в селі Озера Кобеляцького району Полтавської
області. Закінчив 7 класів середньої школи, а в 1934 році — Волчанський
педагогічний технікум. Декілька років викладав мову і літературу.
В листопаді 1939 року призваний
до лав Радянської Армії. В березні 1940 року закінчив школу повітряних
стрільців-радистів.
З першого дня війни бився з
фашистами на Південному фронті. Тричі брав участь у бомбардуванні життєво
важливих центрів Румунії: Плоєшті, Голац, Бізед, виконував обов’язки повітряного
стрілка-зв’зківця.
За відмінне виконання завдань
нагороджений орденом Червоного Прапора. 3 жовтня 1941 року отримав кульове
поранення руки та осколочне поранення голови.
З травня 1943 року бився на
Центральному і 1-му Білоруському фронтах, а з липня 1943 року став начальником
зв’язку авіаескадрильї.
7 жовтня 1944 року під час бойового
удару по залізничному вузлу “Насельськ” наші бомбардувальники були атаковані
шістьма винищувачами ФВ-190. Мужайло своєчасно попередив по радіо про атаку
винищувачів противника, організував і керував вогнем стрільців-радистів і
особисто збив один ФВ-190.
18 квітня 1945 року під час бомбардування
опорного пункту 8 винищувачів противника атакували наші літаки. В складній
повітряній обстановці Мужайло навів наших винищувачів на атакуючі літаки
противника, скерував кулеметний вогонь і взаємодію стрілків-радистів в середині
групи, а також особисто збив МЕ-109. Група втрат не зазнала.
Всього М. Т. Мужайло здійснив 332
успішних бойових вильоти, брав участь в 45 повітряних боях, в яких особисто збив
10 літаків противника.
За мужність, відвагу і високу
військову майстерність 15 травня 1946 року Миколі Тимофійовичу Мужайлу Указом
Президії Верховної Ради СРСР було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після закінчення війни герой працював начальником зв’язку авіаполку і
авіадивізії. 4 травня 1965 року із-за хвороби був звільнений з військової
служби.