Коли Омелька Івановича призвали з армію, йому було вже майже 40 років. Молоді бійці по праву називали його “батею”. Він і був їм, як батько: турботливий, уважний, оберігав їх від необачного кроку в боях. Не раз його витримка, розсудливість рятували становище в бою.
        Омелько Іванович народився 14 серпня 1904 року в с. Окіп Золочевського району Харківської області. В 1915 році закінчив 4 класи сільської школи. Після жовтневої революції працював на підприємствах м. Харкова. 3 1929 року і до початку війни — на військовому заводі № 48.
        У серпні 1943 року, коли радянські війська звільнили його село, Матлаєв пішов на фронт. У боях пройшов шлях від Дніпра до Одеру. Тут, на останній водяній перешкоді, перед Берліном, він і здійснив свій безсмертний подвиг.
       У ніч на 26 січня 1945 року Матлаєв разом з передовими загонами форсував ріку Одер та встановив лінію, яка зв’язувала батальйон з 9-ю стрілецькою ротою. Користуючись нею, командир успішно керував боєм роти на ворожому березі, по ній же передавались напрямки, вказувались цілі для нашої артилерії.
        Форсування пройшло успішно, плацдарм був розширений.
      Увесь день 26 січня ворог безперервно контратакував підрозділи, які переправлялись. Не дивлячись на сильний артилерійсько-мінометний вогонь, Матлаєв зумів забезпечити безперебійний зв’язок і рота втримала захоплений плацдарм.
        Відважний зв’язківець весь цей час чергував на проміжній телефонній станції в населеному пункті Цедлиці. Він не залишив свій пост і тоді, коли ворог прорвався в тил радянських бійців і зовсім близько підійшов до станції.
        Матлаєв прицільним вогнем відбивав спроби фашистів підійти до станції і захопити її і одночасно передавав донесення на КП. Він знищив 15 фашистів.
       На телефонну станцію Матлаєва рухалось до 20 солдат ворога. Фашисти оточили відважного зв’язківця. Він вступив в нерівний бій і підтримував зв’язок з КП до того часу, поки не скінчились патрони і гранати. У цьому бою Матлаєв загинув смертю хоробрих, але не відступив перед ворогами.
        Батьківщина високо оцінила подвиг зв’язківця. 10 квітня 1945 року О. І. Матлаєву було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
        На його Батьківщині, в місті Золочеві на Кургані Слави установлено бюст героя.