Молодший сержант, командир відділення кабельно-телеграфної роти 359-го окремого батальйону зв’язку 23-го стрілецького корпусу 2-го Українського фронту.
        Володимир Кайдаш народився 16 вересня 1914 року в селі Лисняки Яготинського району Полтавської області.
       В часи Великої Вітчизняної війни спочатку виконував завдання в тилу ворога, а після звільнення Сумської області попросився в діючу армію. В жовтні 1943 року Кайдаш прибув до частини, яка вела бої за Десною.
       При форсуванні Дніпра Кайдаш здобув досвід забезпечення зв’язку в складній бойовій обстановці. Протягом трьох днів він прокладав кабельну лінію через ліси і болота до підрозділів, які воювали в тилу ворога.
       В. Кайдаш брав участь у звільненні багатьох міст і населених пунктів України, а потім був переведений до 359-го окремого батальйону зв’язку 23-го стрілецького корпусу, який на початку 1944 року вів бої південніше Тернополя.
      Одного разу групі зв’язківців на чолі з лейтенантом Сліпченком було доручено прокласти кабельну лінію між населеними пунктами: Золотники, Монастирська і Бучаг, де розташовувався командний пункт сусіднього з’єднання.
       Завдання зв’язківці виконали. Але обстановка різко змінилась. Група танків противника, прорвавши оборону радянських військ, утворила досить широкий коридор між сусідніми з’єднаннями і відрізала групу зв’язківців від частини. Кайдаш вирішив працювати зі своїми зв’язківцями в складі сусіднього з’єднання, доки не буде нагоди повернутися до своєї частини.
        За вміле керівництво підлеглими і забезпечення надійного зв’язку при форсуванні Дністра, а також під час боїв у районі Тлумач—Обертин Кайдаш був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, і йому було присвоєно звання “молодший сержант”.
       У листопаді 1944 року частини корпусу підійшли до Шорокшарського Дунаю (рукава основного Дунаю) і готувалися форсувати його. Перед відділенням Кайдаша було поставлено важке завдання: прокласти кабельну лінію через цю перешкоду.
        Не зважаючи на смертельну небезпеку, зв’язківці досягли ворожого берега і по прокладеній лінії передали повідомлення про обстановку, а також вказівки для артилерії. Кілька днів підряд телефоністи забезпечували надійний зв’язок цією незвичайною лінією, скеровуючи вогонь артилерії, вони допомогли піхотинцям відбити 17 атак противника.
        Указом Президії Верховної Ради СРСР 23 березня 1945 року Володимиру Федоровичу Кайдашу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
        Помер В. Ф. Кайдаш 31 липня 1972 року.