Закінчивши у 1929 році сім класів неповної середньої школи, Іван приїхав в Ленінград і почав працювати на будівництві лісотехнічної академії. З 1930 по 1934 рік навчався у політпросвітньому технікумі. Закінчивши технікум, завідував клубом у селищі Устав-Жора. У 1936 році був призваний до Червоної Армії і направлений до третьої авіадесантної бригади. У вересні 1939 року був призваний до армії вдруге і у складі 168-го стрілецького полку 24-ї Самаро-Ульяновської Залізної двічі Червонопрапорної стрілецької дивізії брав участь у боях з фінськими білогвардійцями.
         8-а стрілецька рота цього полку знаходилась перед узліссям діброви “Редкая”, яка була ключовою позицією білофінів.
        12 лютого 1940 року роті було наказано оволодіти узліссям. В час, коли рота опинилася без керівництва, мужність і відвагу виявив помічник командира взводу Іван Дребот. Він узяв на себе командування ротою.
        До вечора відбили дві атаки. А коли почало сутеніти, ворог вдався до психологічної атаки. Щойно прибуле підкріплення допомогло відбити наступ з великими для ворогів втратами. Діброва “Редкая” була назавжди втрачена білофінами. Це дало командуванню дивізії можливість розширити прорив і продовжити наступ.
        За героїчний подвиг Президія Верховної Ради СРСР 11 квітня 1940 року присвоїла Івану Захаровичу Дреботу високе звання Героя Радянського Союзу.
        У цих боях І.З.Дребот був поранений і направлений у тил. Одужавши, він вступив до Військової академії зв’язку, де і застала його Велика Вітчизняна війна.