Командир відділення зв’язку 768-го стрілецького полку 138-ої стрілецької дивізії 7-ї армії.

        Народився Володимир Демура 21 липня 1918 року в м. Червоноармійську Донецької області. Закінчив 7 класів неповної середньої школи № 3, потім навчався у 2-річному гірничопромисловому училищі, після його закінчення працював на станції “Червоноармійській” у відділі сигналізації та зв’язку.
        Восени 1938 року призвався до лав Червоної Армії, і його було направлено на охорону північно-західного кордону нашої держави. Неспокійно тоді було на кордоні. Білофіни перетворили прикордонну територію Фінляндії на плацдарм для нападу на Радянський Союз. Поблизу Ленінграда створювалась “лінія Маннергейма”. Здійснювалися безперервні провокації проти наших військ, а 30 жовтня 1939 року почались бойові дії.
        З перших хвилин бою зв’язківець Демура виявив себе хоробрим, мужнім воїном. Армійська газета писала на той час: “Молодий командир В. Ф. Демура вважається безстрашним воїном. Коли в підрозділі капітана Мерещякова перервався телефонний зв’язок, він вночі в сильний мороз знайшов розрив і відновив зв’язок”.
         13 лютого 1940 року стрілецька рота вела виснажливий бій з білофінами за висоту “Безіменна”. З цієї висоти контролювався шлях на Виборг.
         Перервався зв’язок із сусіднім батальйоном. Демура перекинув через плече телефонний апарат, взяв гвинтівку і попрямував ліквідовувати пошкодження на лінії. Знайшовши пошкодження і ліквідувавши розрив, доповів по телефону, що повертається назад.
         На зворотному шляху він почув, що раптом неподалік від нього замовк кулемет. Обидва кулеметники були вбиті, а попереду було чути голоси ворогів. Демура зайняв місце загиблих товаришів і відкрив кулеметний вогонь. Білофіни відійшли назад. Втративши надію зломити опір відважного кулеметника, білофіни відкрили артилерійський вогонь. Один із осколків пробив груди воїна. Коли вдень наша рота підійшла до окопу, герой був мертвий, а навколо лежало багато загиблих ворожих солдат.
          Героя було поховано з почестями в містечку Тайпала (зараз Разіно) Карело-Фінської АРСР.
          21 березня 1940 року за мужність і героїзм В.Ф. Демурі було присвоєно посмертно звання Героя Радянського Союзу.