Старший матрос, рульовий-сигнальник вартового катера 0183 охорони водного району головної бази Чорноморського флоту.
       
        Матроська служба Івана Карповича Голубця тривала майже 5 років. Вона зробила з молодого хлопця стійкого й мужнього бійця, готового заради спільної справи піти у вогонь і воду і до кінця виконати свій обов’язок.
       Народився 21 травня 1916 року в місті Таганрозі. Після закінчення семи класів вступив до ФЗН. Працював монтером на металургійному заводі. Робітничий колектив дав йому багато, тому що Іван часто згадував про роботу в цеху, як про найщасливіший період свого життя.
        Восени 1937 року Іван був призваний на флот. Він швидко освоївся у новій обстановці, став одним з найкращих спеціалістів вартового катера, який обороняв підступи до Севастополя.
       25 березня 1942 року ворожі далекобійні гармати вели вогонь по місту. На вартовому катері № 0121, який знаходився в Стрілецькій бухті розірвався ворожий снаряд. Команда збила полум’я вогнегасниками. Здавалося б, катер вже врятований, але уламок іншого снаряда пробив його паливну цистерну. Вогонь швидко розповсюдився на корму, де лежали глибинні бомби. У випадку їх підриву велика небезпека загрожувала не тільки катерам у бухті, але й усім спорудам на березі.
        Все це миттєво оцінив сигнальник Голубець, який знаходився поблизу на катері 0183. Не вагаючись, він кинувся на допомогу. Загасити пожежу було неможливо. Голубець зірвав ручку бомбоскидача, але той, очевидно, був пошкоджений і не спрацював. Важкі бочкоподібні бомби не посунулися з місця. Довелося скидати їх руками.
       На допомогу сміливцю-зв’язківцю кинулися матроси. Вони почали скидати бомби за борт. Головне зроблено. Але що це? Почали вибухати стрічки з набоями великокаліберних кулеметів. Всі, крім Голубця, залишили катер. “Голубець, йди вже!” — кричали йому з берега. Але він продовжував скидати в море малі глибинні бомби, аж поки останні дві-три бомби все-таки розірвалися. Голубець загинув смертю героя. Він врятував від загибелі кілька десятків бійців, командирів, врятував від руйнування бойові катери і багато військових об’єктів.
       Своїм героїчним подвигом він надихнув бійців на нові подвиги у боротьбі з фашизмом. Івану Карповичу Голубцю Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 червня 1942 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.