— Київський двічі Червонопрапорний військовий інститут управління і зв’язку;
— Перша двічі Червонопрапорна окрема бригада зв’язку Генерального штабу;
— 98-ма ордена Червоного прапора бригада зв’язку Західного оперативного командування;
— 55-ий ордена Червоної Зірки окремий полк зв’язку 13-го армійського корпусу Західного оперативного командування;
— 120-та орденів Червоного прапора та Богдана Хмельницького бригада зв’язку Південного оперативного командування;
— 121-ий ордена Олександра Невського окремий полк зв’язку 6-го армійського корпусу Південного оперативного командування;
— 30-ий орденів Червоної Зірки та Богдана Хмельницького окремий полк зв’язку Північного оперативного командування;
— 93-ій ордена Червоної Зірки окремий полк зв’язку 8-го армійського корпусу Північного оперативного командування;
— 76-ий окремий полк зв’язку 14-го авіаційного корпусу військово-повітряних сил.

      Більшість з них сформовані в роки Великої Вітчизняної війни, а Київський військовий інститут управління і зв’язку та 98-ма бригада зв’язку існують з 1919 року. Багато з’єднань і частин мають почесні найменування.
     Сьогодні у місті Києві мешкають ветерани військ зв’язку, які завдяки особистій мужності та відвазі, проявленим під час виконання завдань в роки Великої Вітчизняної війні, вписали яскраві сторінки бойової слави в книгу історії військ зв’язку. Мені дуже приємно назвати прізвища наших ветеранів — учасників другої світової війни: генерал-майора у відставці Захарова Олександра Акимовича, полковників у відставці: Блінова Анатолія Олександровича, Толденка Віктора Петровича, Слободяна Кима Петровича, Чуйкова Бориса Ілліча та багатьох інших.
        Вони і сьогодні, не зважаючи на вік, не залишаються осторонь нагальних проблем, докладають максимум зусиль для передачі набутого досвіду молодому поколінню.
       Багатий досвід, отриманий військами зв’язку в операціях другої світової війни був покладений в основу їх післявоєнного розвитку і відображений у настановах, керівництвах, інформаційних збірниках. Він показав, що без стійкого зв’язку неможливе надійне управління військами, що для управління військами і зброєю бойова готовність систем зв’язку має бути вищою за готовність самих військ і зброї.
      Ці, на перший погляд, прості і зрозумілі істини знайшли своє підтвердження в ході бойових дій в Афганістані. Завдяки неймовірним зусиллям зв’язківців забезпечувалось управління військами в ході боїв у складних умовах гірської місцевості. Досвід афганської війні і сьогодні потребує більш детального вивчення і використання.
     1986 року, наступного після Чорнобильської катастрофи дня, воїни-зв’язківці вже забезпечували зв’язок рятувально-відновлювальним бригадам, знаходячись безпосередньо біля реактора. Через декілька днів після демобілізації, перш за все, частин Київського та Прикарпатського військових округів, система зв’язку була додатково оснащена польовими засобами і діяла в інтересах всіх військ, бригад, окремих груп, які за наказом уряду були залучені до ліквідації наслідків катастрофи.
       Спільними зусиллями, ціною свого здоров’я, а інколи і життя, робилося все можливе для забезпечення стійкого зв’язку з метою виконання завдання уряду.
       Сучасний досвід локальних війн і військових навчань, стан розвитку воєнної науки і техніки в світі дають нині підстави розглядати систему зв’язку і автоматизації як єдину матеріальну основу управління військами та зброєю.
        На сьогодні чисельність воїнів-зв’язківців становить близько чотирнадцяти відсотків від загальної чисельності Збройних Сил України, а роль військ зв’язку в досягненні постійної бойової готовності зросла ще більше.
        Нам сьогодні вкрай потрібні системи управління і зв’язку, без яких нову армію не збудувати. Коли система управління полем бою відсутня, ніякою чисельністю ці прогалини не компенсувати. Це для нас особливо актуально сьогодні, коли йде оптимізація структури та зменшується чисельність Збройних Сил України. Ми повинні робити і робимо все для того, щоб система зв’язку, яка удосконалюється, цілком відповідала системі управління військами.
        Основним завданням військ зв’язку сьогодні є гарантоване забезпечення управління військами за будь-яких умов.
       Організаційно війська складаються з бригад, полків, батальйонів, рот, вузлів зв’язку різного призначення, навчальних центрів, баз зберігання техніки та складів зв’язку, військових навчальних закладів та установ. Підрозділи та частини зв’язку також входять до складу військ (сил), бо ні один військовий організм без зв’язку функціонувати не може.
       На момент проголошення незалежності Збройні Сили України не мали Міністерства оборони, Генерального штабу, цілісної системі управління військами (силами). У ході їх створення необхідно було врахувати, що угруповання військ, у тому числі і військ зв’язку, успадковані нами, створювались для участі у великомасштабній довготривалій війні, були орієнтовані для ведення оборонних і наступальних дій, у тому числі і за межами території України. Прийняття парламентом держави оборонної доктрини цілком змінювало умови функціонування системи управління, організації та забезпечення зв’язку. Постало завдання створення системи зв’язку Збройних Сил України, яка б, у першу чергу, в умовах стратегічної ініціативи противника забезпечила скорочення термінів приведення військ у повну бойову готовність та стійке управління військами в умовах застосування високоточної зброї та радіозавад.
        Першим начальником зв’язку Збройних Сил України був призначений генерал-майор Самойленко Валентин Іванович, який обіймав посаду начальника військ зв’язку Закавказького військового округу. Під його керівництвом створювалось управління зв’язку Головного штабу Збройних Сил України, почалось будівництво систем зв’язку.
       Система зв’язку Збройних Сил України будується в основному за тими ж принципами, що й у розвинених країнах світу. Різниця полягає у використанні засобів зв’язку із зовсім різними можливостями. Як свідчить досвід, настав час створення єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил України як складової системи управління державою.
        Після розпаду СРСР єдиний військово-промисловий комплекс розколовся, потужні українські підприємства ВПК переживали економічний спад. І, як результат, нової військової техніки зв’язку від промисловості зв’язківці не отримують досить давно. Тому одна з проблем сьогодні полягає в тому, що на озброєнні Збройних Сил України знаходиться більшість техніки розробок 60-х—70-х років. Частка сучасних засобів зв’язку становить лише близько 20 відсотків.
     У цей же час Державним комітетом зв’язку та інформації України проводиться досить швидке впровадження нових інформаційних технологій. Первинна мережа електрозв’язку України модернізується та розбудовується з урахуванням світової тенденції інтеграції мереж зв’язку, систем передавання та комутації, терміналів абонентів та послуг. Галузь зв’язку стрімко переозброюється технікою зв’язку світового рівня, вводяться в дію надпотужні волоконно-оптичні лінії зв’язку в усіх напрямках (“Захід”, “Південь”, “Північ”, “Схід” та інші). Сьогодні Україна цифровими каналами виходить на Білорусь, Польщу, Угорщину, Словакію, а через них — на країни Балтії, Скандинавії та інші європейські держави. В усіх обласних центрах України побудовані або знаходяться на етапі впровадження сучасні цифрові АТС. Відомчі та приватні мережі зв’язку теж стрімко переходять на цифрові системи передачі. Оскільки Збройними Силами України із загальнодержавної мережі орендується близько 90 відсотків каналів зв’язку, то питання взаємодії з Держкомзв’язку та інформатизації стає дуже актуальним.
       Не зважаючи на низку серйозних проблем, пов’язаних, перш за все, з матеріально-технічним і фінансовим забезпеченням, ми намагались працювати в звичайному режимі.
        Завдяки почуттю особистої відповідальності воїни-зв’язківці не тільки сумлінно виконують обов’язки, а й виявляють творчість та ініціативу, обережно поводяться з технікою.
       Враховуючи відсутність поставок техніки з підприємств промисловості, єдиним способом підтримання військ у боєготовому стані залишається продовження термінів її експлуатації. Ремонтні підприємства, які підпорядковані начальнику зв’язку Збройних Сил України, освоїли ремонт 95 відсотків номенклатури техніки, яка знаходиться на озброєнні. Ці підприємства також ремонтують техніку в інтересах інших силових міністерств та відомств. Єдиною проблемою залишається проблема фінансування.
      Розвиток військ зв’язку здійснюється відповідно до Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України, затвердженої Президентом України у 1997 році. Водночас у результаті суттєвих змін, які відбулись останнім часом у воєнно-політичній сфері, визначення нових пріоритетів у забезпеченні воєнної безпеки європейських держав та зрушень внутрішньодержавного життя постала нагальна потреба в перегляді деяких її положень. При цьому питанням розвитку зв’язку і АСУ надається першочергового значення.
      На Головне управління зв’язку і АСУВ Генерального штабу покладено завдання комплексної автоматизації Збройних Сил України та проведення єдиної воєнно-технічної політики в галузі створення, функціонування та розвитку автоматизованої системи управління, а також впровадження нових інформаційних технологій у роботу органів управління Збройних Сил України.
      Якщо до 1992 року в Збройних Силах України існували окремі, не сполучені між собою фрагменти автоматизованих систем управління — єдиного органу, який планував би їх застосування не було, то на цей час ситуація кардинально змінилась.
     Сформована і розвивається чітка структура органів автоматизації, а сам процес створення Єдиної автоматизованої системи управління набув керованого характеру. Для експлуатації засобів автоматизації в інтересах штабів та пунктів управління сформовані і діють відповідні центри АСУ. Вони створені не тільки для автоматизації штабної діяльності, а насамперед, для вирішення питань, пов’язаних з автоматизацією процесу обміну даними між пунктами управління. Для забезпечення повсякденної діяльності розгортаються як окремі персональні ЕОМ, так і локальні обчислювальні мережі. Існуючі нині системи значно підвищують оперативність управління, дозволяють своєчасно забезпечувати обмін інформацією високоякісно та достовірно.
       Багато уваги приділяється формуванню законодавчої бази. У 1993 році розроблено і затверджено міністром оборони України “Концепцію створення Єдиної автоматизованої системи зв’язку Збройних Сил України” та проект “Комплексної програми створення Єдиної автоматизованої системи зв’язку Збройних Сил України до 2005 року”. За дорученням Кабінету міністрів України розроблена частина ІІ “Концепції розвитку зв’язку України до 2010 року”, яка введена в дію Постановою Кабінету Міністрів України. Протягом тривалого часу проводиться робота щодо відпрацювання та погодження законів України: “Про зв’язок”, “Про особливості приватизації Українського державного підприємства електрозв’язку “Укртелеком”, “Про радіочастотний ресурс”, “Про телекомунікації” та багато інших.
        Не зважаючи на всі негаразди, війська зв’язку знаходяться на необхідному рівні бойової готовності і в разі потреби забезпечать управління Збройними Силами України. Це підтверджується підсумками навчань різного рівня.
        Велику роботу по удосконаленню існуючої системи зв’язку проводять начальники військ зв’язку всіх видів Збройних Сил України та оперативних командувань — справжні фахівці своєї справи генерал-майори: Валерій Хоминич, Юрій Семерич, Володимир Попов, полковник Олександр Кушнір, капітан 1-го рангу Юрій Навроцький, командири з’єднань та частин зв’язку полковники: Володимир Козловський, Іван Роєнко, Валерій Печений, Олександр Шихерєв, Юрій Левченко, підполковники: Валерій Янчук, Віктор Денисюк та багато інших.
         Свій внесок у справу захисту держави роблять офіцери управлінь, відділів та служб, працівники і службовці, наші ветерани, особовий склад наших військ. Всім вам, шановні колеги, щира подяка, побажання щастя і радості у вашому житті.
         Безперервно триває робота по проведенню заходів у рамках програми “Партнерство заради миру”. Особовий склад військ зв’язку бере участь у проведенні сучасних навчань “Щит миру”, “Сумісний сусід”, “Морський бриз”, “Козацький степ” та інші. Протягом останніх років підрозділи зв’язку Збройних Сил України виконують відповідальні завдання у складі миротворчих сил.
          Вищезазначені заходи дозволяють набути певного досвіду в міжнародних стосунках, ознайомитись з технікою та системами країн-партнерів, зробити посильний внесок у справу зміцнення миру та політичної стабільності в Європі.
          У сучасних умовах значно зростає провідна роль офіцерів-зв’язківців. Підготовка їх здійснюється в Київському військовому інституті зв’язку та інформатизації — ветеранові серед навчальних закладів зв’язку країн СНД та Полтавському військовому інституті зв’язку.
          Офіцери оперативно-стратегічної ланки підвищують свій рівень, навчаючись у Національній академії оборони України, де кафедру зв’язку і АСУ очолює досвідчений генерал-майор Віктор Шуклін.
          Підготовка прапорщиків та молодших спеціалістів зв’язку проводиться у 179-ому навчальному центрі військ зв’язку, який очолює полковник Олександр Хоменко та учбових частинах ЗС України і оперативних командувань.
        Створена система військової освіти дозволяє готувати досвідчених фахівців військової справи з відповідним рівнем кваліфікації.
           Майбутнє військ зв’язку багато в чому залежить від розвитку науки в цілому. Цим питанням займаються фахівці Наукового центру зв’язку та інформатизації ЗС України, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ “КПІ”, Полтавського військового інституту зв’язку. Сучасні розробки в галузі зв’язку дозволяють у майбутньому за умови стабілізації економіки забезпечити війська новою технікою та технологіями вітчизняного виробництва.
          Науковий потенціал військ зв’язку складається з одного члена-кореспондента Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем, 11 академіків, 36 докторів наук, 33 професорів, 205 кандидатів наук, 207 доцентів та старших наукових співробітників. Проводиться відповідна робота по підготовці наукових кадрів. В ад’юнктурі навчається 67 чоловік, в докторантурі — 2.
          Міністром оборони України поставлені складні завдання щодо підтримки військ у високій бойовій готовності, підвищення професійного рівня, формування морально-психологічних якостей військовослужбовців.
          Я твердо переконаний у тому, що особовий склад військ зв’язку своєю працею буде з честю примножувати всі наші здобутки, розвивати славні традиції старших поколінь, якісно вирішувати поставлені завдання, зміцнювати бойову готовність військ зв’язку.
           Вітаю всіх зв’язківців Збройних Сил України, ветеранів військ з Днем військ зв’язку. Бажаю всім великого людського щастя, міцного здоров’я, впевненості й цілеспрямованості у всіх починаннях, творчої наснаги і всього найкращого у житті.