Розвиваючи співпрацю з НАТО, Україна, як визначено в Державній програмі співробітництва України з НАТО, ставить за мету забезпечити свою незалежність, демократичний розвиток та територіальну цілісність, зміцнити зовнішні гарантії національної безпеки, протидіяти появі нових загроз стабільності й безпеці у регіоні Центральної та Східної Європи. Динамічно розвиваючись, ці відносини переконливо довели свою доцільність, об’єктивну необхідність та історичну перспективу, відбились у чіткій та багатоплановій програмі практичного співробітництва. Співробітництво України з НАТО допомагає розв’язати актуальні проблеми військової реформи і розвитку Збройних Сил України, професійної підготовки військовослужбовців, сприяє зміцненню регіональної і євроатлантичної безпеки, налагодженню механізмів запобігання та врегулювання кризових ситуацій.
        Велика увага приділяється підвищенню взаємосумісності органів управління, систем зв’язку та інформатизації Збройних Сил України з об’єднаними збройними силами НАТО з метою забезпечення спроможності діяти разом при виконанні спільних завдань в ході військових навчань та під час миротворчих операцій.
        Щорічні міжнародні військові навчання “Спільні зусилля”, в яких Україна бере участь, починаючи з 1997 року, є яскравим прикладом цієї співпраці. Вони дозволили активізувати процес взаємодії Міністерства оборони України з країнами-учасницями програми “Партнерство заради миру” в галузі зв’язку та інформатизації і використати можливості сучасних систем зв’язку та інформаційних технологій в розбудові Збройних Сил України.
         Проект “Спільні зусилля” також стимулював розробку українських військових стандартів в галузі зв’язку та інформатизації, які гармоніюють із стандартами НАТО та забезпечують інтегрування до спільних проектів у військово-технічній сфері.
         Між фахівцями зв’язку Збройних Сил України та країн, які брали участь у програмі “Партнерство заради миру”, встановилися ділові, дійсно дружні стосунки. На міжнародних військових навчаннях та під час реальних миротворчих операцій вони діють пліч-о-пліч злагоджено виконували спільні завдання. Взаєморозуміння, людська солідарність є найбільшим досягненням процесу, ім’я якому — “Спільні зусилля”.
         У військово-технічному плані цей процес має стати наступною сходинкою у підвищенні взаємосумісності військових систем зв’язку та інформатизації; забезпечити обмін досвідом у оперативній та військово-технічній сферах; сприяти набуттю практичних навичок у плануванні багатонаціональних систем зв’язку та інформатизації, а також випробувань їх взаємодії; створити базу знань для забезпечення взаємосумісності систем зв’язку та інформатизації при проведенні спільних військових навчань та операцій з ліквідації кризових ситуацій.
        “Спільні зусилля” — це ряд спонсорованих командуванням США в Європі військових навчань в контексті програми “Партнерство заради миру”, які плануються і проводяться з метою виявлення та документування можливостей взаємодії стратегічних і тактичних систем зв’язку та інформатизації. Щорічні військові навчання грунтуються на задокументованих можливостях взаємодії систем зв’язку та інформатизації та рекомендаціях, вироблених на попередніх навчаннях. Метою країн є досягнення можливості розгортати подібні пункти управління для виконання спільних або комбінованих завдань і взаємодіяти не лише між собою, а й із силами НАТО.
         “Спільні зусилля — 95” були першими в серії військових навчань, на яких головним поставало питання взаємодії країн-учасниць НАТО. Учасники навчань: Австрія, Болгарія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія і США. Фахівці зв’язку та матеріального забезпечення від кожної країни провели п’ять конференцій в період з березня по серпень 1995 року. Був розроблений детальний спільний оперативний план проведення на полігоні “Келі Баракс” (місті Штутгарт, Німеччина) 10-денних військових навчань у вересні 1995 року. В оперативному плані навчань основна увага зверталася на випробування взаємодії комутаторів. Не менш важливим завданням навчань “Спільні зусилля — 95” була організація короткохвильового радіозв’язку між полігоном і столицями країн-учасниць. На навчаннях “Спільні зусилля — 95” були випробувані характеристики засекреченого телефонного зв’язку і передачі даних через телефонний апарат засекречування SY-71E, який був наданий США. Зв’язок між комутаторами був подовжений через радіорелейні станції, які були надані Німеччиною. Військові навчання “Спільні зусилля — 95” показали високий результат майже на всіх початкових рівнях. Проте складніші в технічному плані випробування були невдалими і тому стали основними завданнями для військових навчань “Спільні зусилля — 96”.
         “Спільні зусилля — 96” були покликані розширити масштаб і складність досягнутого на навчаннях “Спільні зусилля — 95” рівня взаємодії за рахунок постановки технічних завдань, вдосконалення архітектури планування для виконання цих завдань, а також розробки оперативного плану, який забезпечував би проведення випробувань у польових умовах. До навчань “Спільні зусилля — 96” були залучені: Австрія, Болгарія, Чехія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина і Словенія; НАТО було представлено: США, Німеччиною і об’єднаними наземними силами в Центральній Європі (LANDCENT). Протягом двох тижнів на полігоні “Сембах” (Німеччина) було проведено понад 3300 випробувань взаємодії комутаторів та систем передачі короткохвильового зв’язку засекреченої передачі голосу і даних. Всі учасники визнали успіх навчань “Спільні зусилля — 96”, що зумовило збільшення числа учасників і вдосконалення завдань на випробування для навчань “Спільні зусилля — 97”.
         “Спільні зусилля — 97” стали першими навчаннями, в яких взяла участь Україна. Понад 480 військовослужбовців, службовців міністерств оборони і працівників за контрактом із 16 країн-учасниць (Австрія, Болгарія, Чехія, Естонія, Македонія, Франція, Німеччина, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Україна і США) з’їхались для проведення військових навчань з 9 по 23 червня 1997 року на армійській базі “Гермерсхейм” (Німеччина).
           Основні завдання навчань “Спільні зусилля — 97” були сфокусовані на випробуванні взаємодії комутаторів, радіорелейних станцій, короткохвильових і ультракороткохвильових радіостанцій, засобів передачі даних в комп’ютерних мережах, продовженні набуття досвіду і знань в ретельному плануванні систем зв’язку та інформатизації, документуванні всіх результатів і подальшому розвитку засобів досягнення взаємодії для проведення майбутніх спільних бойових дій. “Спільні зусилля — 97” мали такий великий успіх, що стали зразком для навчань програми “Партнерство заради миру”. Ця популярність знову зумовила збільшення числа учасників і вдосконалення завдань на випробування для навчань “Спільні зусилля — 98”.
          У навчаннях “Спільні зусилля — 98” на полігоні “Сембах” (Німеччина) взяли активну участь 20 країн: Австрія, Болгарія, Чехія, Естонія, Фінляндія, Македонія, Франція, Німеччина, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Швеція, Нідерланди, Україна, США і Узбекистан, а також 9 країн-спостерігачів: Білорусія, Бельгія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Норвегія, Росія, Швейцарія і Великобританія. Була випробувана можливість взаємодії комутаторів, радіорелейних систем, короткохвильових радіостанцій та засобів комп’ютерних мереж. Вперше була створена і випробувана багатонаціональна мережа. Загалом було заплановано 61 випробування комутаторів і 107 випробувань багатонаціональної мережі, а проведено 128 випробувань комутаторів і 108 випробувань мережі. До речі, лише протягом 11-го дня випробувань багатонаціональної мережі було здійснено 492 телефонних виклики, 100 відсотків яких були успішними, а протягом 12-го дня — 926 викликів, 98,6 відсотків яких були успішними. Мережа зв’язку, яка складалась з 21 комутатора із 20 країн, була з’єднана з короткохвильовою мережею, локальною комп’ютерною мережею, мережами ISDN і IVSN.
           “Спільні зусилля — 99” пройшли на полігоні “Баумхолдер” (Німеччина). В них взяли участь спеціалісти зв’язку з 30 країн: Албанії, Австрії, Бельгії, Болгарії, Чехії, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Грузії, Німеччини, Угорщини, Казахстану, Киргизії, Латвії, Литви, Македонії, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Словенії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Нідерландів, України, Великобританії, США та Узбекистану. Був складений ретельний план випробувань. Увага акцентувалась на взаємодії інформаційних мереж, питаннях управління багатонаціональною мережею, можливостях гнучкої зміни архітектури мережі, абонентському засекречуванні, впровадженні відеоконференції та документуванні взаємодії. Випробування дозволили зробити висновок, що міжнародні мережі, які складаються з різнотипного обладнання, придатні до використання в багатонаціональних формуваннях.
            “Спільні зусилля — 2000” були вже шостими міжнародними військовими навчаннями, на яких відпрацювалась взаємодія систем зв’язку та інформатизації. Вони охопили 35 країн, 30 з яких були повноцінними учасниками: Албанія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Канада, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Македонія, Франція, Грузія, Німеччина, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Молдова, Нідерланди, Норвегія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Україна, Великобританія та США. 5 країн були спостерігачами: Греція, Ірландія, Казахстан, Киргизія та Узбекистан. Загалом понад 700 військовослужбовців і працівників міністерств і департаментів оборони та представників промисловості зібралися разом 11—24 травня 2000 року вдруге на полігоні “Баумхолдер” (Німеччина). Додатково близько 400 чоловік обслуговуючого персоналу з Німеччини, армії та повітряних сил США в Європі забезпечували всі заходи навчань “Спільні зусилля — 2000”, прийом понад 500 гостей, серед яких було 160 почесних.
            Основними завданнями навчань “Спільні зусилля — 2000” були випробування, документування сумісності систем зв’язку та інформатизації; розв’язання проблем управління багатонаціональними мережами із застосуванням електронних засобів планування і управління; набуття досвіду і знань із планування систем зв’язку та інформатизації. Методологія випробувань грунтувалась на досягнутому досвіді. Виходячи з цього, робочі технічні групи розробили архітектуру мережі і план випробувань. Зміст випробувань відповідав пріоритетам і інтересам кожної країни. Оперативний фон випробувань визначався сценарієм можливих гуманітарних або миротворчих операцій.