6 грудн¤ 1991 року був прийн¤тий закон Уѕро «бройн≥ —или ”крањниФ, ≥ цей день став св¤тковим дл¤ украњнськоњ арм≥њ. 18 с≥чн¤ 1992 року особовий склад училища прийн¤в прис¤гу на в≥рн≥сть народу ”крањни.
ќдн≥Їю ≥з складових буд≥вництва «бройних —ил ”крањни було реформуванн¤ в≥йськовоњ осв≥ти. «а р≥шенн¤м ћќ ”крањни ц¤ робота розпочалас¤ з атестац≥њ в≥йськових навчальних заклад≥в. ” кв≥тн≥ 1992 року ком≥с≥Їю ”правл≥нн¤ в≥йськовоњ осв≥ти було атестоване ињвське вище в≥йськове ≥нженерне училище звТ¤зку ≥м. ћ.≤. ал≥н≥на. ѕ≥дсумком роботи ком≥с≥њ стало визнанн¤ здатност≥ колективу училища на сучасному р≥вн≥ вир≥шувати завданн¤ п≥дготовки в≥йськових фах≥вц≥в. ”чилище було атестоване ¤к вищий в≥йськовий заклад. ” лютому 1992 року начальником училища був призначений колишн≥й його випускник Ч полковник ћ.¬. √ончар.
урсанти випускного курсу склали державн≥ ≥спити переважно на Ув≥дм≥нноФ ≥ УдобреФ: 77,8 в≥дсотк≥в випускник≥в з високими оц≥нками захистили дипломн≥ проекти, 51 випускник отримав диплом з в≥дзнакою, 7 з них нагороджен≥ золотими медал¤ми ≥ занесен≥ на ƒошку ѕошани училища.
ѕроведенн¤ реформ в≥йськовоњ осв≥ти Ч це вимога часу ≥ справа не одного року.
аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни постановою за є 490 в≥д 19 серпн¤ 1992 року утворив ≤нститут управл≥нн¤ ≥ звТ¤зку на баз≥ ињвського вищого в≥йськового дв≥ч≥ „ервонопрапорного ≥нженерного училища звТ¤зку ≥мен≥ ћ.≤. ал≥н≥на ≥ ињвського вищого ≥нженерного рад≥отехн≥чного училища ѕѕќ ≥мен≥ маршала ав≥ац≥њ ќ.≤. ѕокришк≥на. –озпочалос¤ навчанн¤ за програмою ≥нституту з 1 вересн¤ 1993 року.
ѕершим начальником ињвського в≥йськового
≥нституту управл≥нн¤ ≥ звТ¤зку був призначений начальник ¬≤”« ≥м. ћ.≤. ал≥н≥на
генерал-майор √ончар ћикола ¬≥кторович. Ќа його плеч≥ л¤гла велика ≥ дуже
складна орган≥зац≥йна робота по реформуванню ус≥х п≥дрозд≥л≥в двох потужних
в≥йськових навчальних заклад≥в з метою створенн¤ ¬≥йськового ≥нституту
управл≥нн¤ та звТ¤зку, здатного виконувати нов≥ завданн¤ щодо п≥дготовки
оф≥церських кадр≥в дл¤ «бройних —ил ”крањни.ѕри цьому велика увага прид≥л¤лась збереженню висококвал≥ф≥кованого професорсько-викладацького складу, напрацьованого досв≥ду в п≥дготовц≥ в≥йськових кадр≥в ≥ науков≥й робот≥, впровадженню нов≥тн≥х технолог≥й в орган≥зац≥ю навчально-виховного процесу, а також в≥дновленню кращих в≥йськових традиц≥й.
¬иконанн¤ завдань щодо створенн¤ ¬≥йськового ≥нституту управл≥нн¤ ≥ звТ¤зку ускладнювалось економ≥чною ситуац≥Їю в держав≥, в≥дсутн≥стю необх≥дних кошт≥в на реконструкц≥ю навчальноњ бази та розробку й видавництво нових п≥дручник≥в ≥ пос≥бник≥в.
ѕрот¤гом перех≥дного пер≥оду (до 1997 року) продовжуЇтьс¤ п≥дготовка ≥ випуск курсант≥в попередн≥х набор≥в училища за старою програмою.
ќбТЇднанн¤ двох вищих в≥йськових ≥нженерних училищ у в≥йськовий ≥нститут Ч це не зм≥на назви навчального закладу, а створенн¤ новоњ орган≥зац≥йно-штатноњ структури, здатноњ вир≥шувати поставлен≥ завданн¤ в нових умовах. ¬≥йськовий ≥нститут управл≥нн¤ ≥ звТ¤зку повинен готувати спец≥ал≥ст≥в з вищою осв≥тою дл¤ в≥йськ ≥ орган≥в управл≥нн¤ «бройних —ил ”крањни, в≥йськових навчальних заклад≥в, науково-досл≥дних установ ≥ п≥дприЇмств оборонноњ промисловост≥.
–≥вень осв≥ти випускник≥в ¬≤”« повинен в≥дпов≥дати державним стандартам ”крањни, ™дин≥й квал≥ф≥кац≥њ, що дозвол¤Ї служити випускникам ≥нституту ¤к у «бройних —илах ”крањни, так ≥ працювати у в≥дпов≥дних галуз¤х економ≥ки. ¬ипускники ¬≤”« отримують диплом загальнодержавного зразка. —кладн≥сть завданн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб не механ≥чно обТЇднати колишн≥ два вищ≥ навчальн≥ заклади, а реорган≥зувати њх ≥ на ц≥й баз≥ створити ¤к≥сно новий вищий в≥йськовий навчальний заклад, не втративши ан≥ крихти навчально-педагог≥чного потенц≥алу, методичного досв≥ду, славних традиц≥й. ѕотр≥бно було розробити, узгодити ≥ затвердити оптимальну структуру нового закладу, ч≥тко визначити функц≥њ кожноњ ланки, зменшити к≥льк≥сть прац≥вник≥в ≥ привести њх у в≥дпов≥дн≥сть з потребами ≥ можливост¤ми «бройних —ил ”крањни.
¬л≥тку 1993 року був проведений перший наб≥р курсант≥в. 11 вересн¤ цього ж року вони прис¤гнули на в≥рн≥сть народов≥ ”крањни. Ќовий навчальний заклад почав свою роботу.
ƒуже складною ≥ першочерговою проблемою було збереженн¤ матер≥ально-навчальноњ бази, ¤ку мали колишн≥ ¬≤”« ≥ ¬≤–“”, а також реорган≥зац≥¤ њњ в≥дпов≥дно до п≥дготовки фах≥вц≥в нових спец≥альностей. ќбидва колективи усп≥шно вир≥шують це завданн¤, не зважаючи на розм≥щенн¤ њх на р≥зних територ≥¤х ≥ значну в≥дстань м≥ж ними.
ћ≥н≥стерством оборони ”крањни було розроблене поданн¤ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни про створенн¤ ф≥л≥њ ињвського в≥йськового ≥нституту управл≥нн¤ ≥ звТ¤зку на баз≥ ѕолтавського вищого в≥йськового командного училища звТ¤зку дл¤ п≥дготовки в≥йськових фах≥вц≥в звТ¤зку командного проф≥лю (ѕостанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни є 547 в≥д 25 липн¤ 1995 року).
” червн≥ 1994 року працювала державна екзаменац≥йна ком≥с≥¤, ¤ка прийн¤ла р≥шенн¤ про видачу вс≥м випускникам диплом≥в: 9 випускникам видан≥ дипломи з в≥дзнакою ≥ з врученн¤м золотоњ медал≥, 77 Ч дипломи з в≥дзнакою. ращ≥ результати мають випускники, де на посад≥ начальника факультету працюЇ випускник цього училища полковник ѕ.ѕ. Ќаталенко.
2 жовтн¤ 1994 року начальник √енерального штабу «бройних —ил ”крањни, перший заступник ћ≥н≥стра оборони ”крањни генерал-полковник ј.¬. Ћопата в урочист≥й атмосфер≥ вручив ≥нституту Ѕойовий ѕрапор.
