Міста, мов люди: у кожного своє неповторне обличчя, свій характер, своя доля. Коли вимовляємо слово “Полтава”, мимоволі у пам’яті спливають рядки поеми О.С. Пушкіна:

“…грянув бій, Полтавський бій!
Вогні під градом розпашілим,
Жива стіна йде кроком смілим,
Над збитим строєм свіжий стрій
штики змикає…”
   
        У центрі Полтави височить одинадцятиметрова колона Слави, яка стала символом міста. З Полтавою пов’язано багато подій Великої Вітчизняної війни. Кожне місто славиться відомими особистостями, які в ньому народилися, жили, працювали і творили. Тут жив і працював І.П. Котляревський, у повітовому училищі навчався М.В. Гоголь, бував Т.Г. Шевченко, значну частину свого життя провів Панас Мирний, народився А.В. Луначарський.
        Саме в Полтаві було відкрито Вище військове училище зв’язку, яке на сьогодні стало одним із провідних навчальних закладів Збройних Сил України.
        11 січня 1968 року була підписана Постанова Ради Міністрів СРСР за № 27, а 31 січня 1968 року складений відповідний наказ міністра оборони СРСР № 019 про створення Військового командного училища зв’язку в Полтаві. Начальником училища було призначено полковника Ткаченка Феодосія Петровича.
        4 липня 1970 року училищу було вручено Бойовий Червоний Прапор.
        У серпні 1971 року училище було цілком сформоване, закінчився набір четвертого батальйону. начальником училища призначається полковник Гришанов Володимир Федорович.
        У 1972 році відбувся перший випуск офіцерів-зв’язківців.
        У січні 1979 року училище передислоковується у нове військове містечко по вулиці Зіньківській, 44. Починається процес освоєння збудованого навчального корпусу, оснащення навчальних класів технікою зв’язку. Продовжується будівництво нових об’єктів.
        За досягнуті успіхи в підготовці офіцерських кадрів, високий рівень бойової підготовки Постановою Ради Міністрів СРСР № 1152 від 30 вересня 1986 року та Наказом МО СРСР № 236 Полтавському вищому командному училищу зв’язку присвоєно ім’я маршала Радянського Союзу К.С. Москаленка.
        У березні 1988 року начальником училища призначається полковник Кипарис Федір Сергійович. У 1990 році генерал-майора Ф.С. Кипариса було обрано депутатом до Верховної ради України. На виборах його підтримав і допомагав весь особовий склад училища.
        У 1990—1991 роках полтавське вище військове командне училище зв’язку імені маршала Радянського Союзу  К.С. Москаленка названо кращим серед військових навчальних закладів Міністерства оборони СРСР. Тричі на базі училища проводилися збори керівного складу військ зв’язку.
        Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 25 липня 1995 року та наказу міністра оборони № 243 від 1 вересня 1995 року училище перетворюється в Полтавський філіал Київського військового інституту управління та зв’язку.
        У грудні 1996 року філіал очолює полковник Черепов Віктор Іванович. За досягнуті успіхи в підготовці офіцерів-зв’язківців указом № 248 Президент України Л.Д. Кучма нагородив полковника В.І. Черепова почесною відзнакою “За бездоганну службу” ІІІ ступеня.
       16—18 грудня 1997 року на базі філіалу проводилися збори керівного складу зв’язківців України на чолі з начальником Головного управління військ зв’язку полковником В.О. Іщуком.
        14 травня 1999 року Постановою Кабінету Міністрів України за № 816 та наказом МО України за № 240 від 12 серпня 1999 року філіал інституту реорганізовано в Полтавський військовий інститут зв’язку.
        Історія училища, а сьогодні інституту, це, перш за все, діяльність його особового складу, наполеглива праця командування, професорсько-викладацького складу, офіцерів, курсантів, сержантів і солдатів, робітників і службовців.
        Інститут готує спеціалістів з вищою освітою для військ зв’язку, органів управління ЗС України, зацікавлених міністерств і відомств:

— за напрямом підготовки “Телекомунікації” за спеціальністю “Система та комплекси військового зв’язку”;
— за напрямом підготовки “Військова наука” за спеціальністю “Бойове застосування та управління діями підрозділів (частин) сухопутних військ”.
     
     Випускники з чотирьохрічним терміном навчання отримують диплом за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”, а з п’ятирічним — диплом за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” за напрямом підготовки та диплом “Спеціаліст-офіцер військового управління тактичного рівня”.
       Курсанти вивчають гуманітарні, загальноосвітні, військово-технічні дисципліни, оволодівають навичками експлуатації бойової техніки. Вивчення сучасних досягнень в радіоелектроніці, обчислювальній техніці також передбачається навчальними програмами.
        В інституті глибоко вивчається як стаціонарна, так і польова техніка зв’язку. Створені належні умови для занять різними видами спорту: сучасний спортивний зал, гімнастичні містечка, стрілецький тир, спортивні ігрові майданчики.
       При інституті працюють вечірні та заочні підготовчі курси з метою професійної орієнтації. На підготовчих курсах проводяться заняття з математики, фізики, організовуються зустрічі з командуванням та вченими інституту. Слухачі відвідують обчислювальні центри і лабораторії, знайомляться з життям і побутом курсантів.
      Сьогоднішнім курсантам випала честь продовжувати та примножувати славні традиції Полтавського військового інституту зв’язку. Це велика відповідальність перед славною історією минулого.

повернутися