«вТ¤зок, перш н≥ж дос¤гти сучасних способ≥в ≥ форм, подолав великий шл¤х ≥сторичного розвитку. ¬≥н виникаЇ в епоху перв≥сного сусп≥льства.
        ”же з по¤вою перших людей на «емл≥ в процес≥ прац≥ виникаЇ потреба в сп≥лкуванн≥. √оловним дос¤гненн¤м цього пер≥оду Ї по¤ва членорозд≥льноњ мови. ўоб домовитис¤ про орган≥зац≥ю полюванн¤ на великого зв≥ра, перв≥сн≥ люди повинн≥ були з≥брати вс≥х мисливц≥в племен≥, а може, ≥ запросити мисливц≥в ≥з сус≥днього племен≥ дл¤ сп≥льного полюванн¤. ќпов≥щенн¤ про по¤ву зв≥ра зд≥йснювалос¤ або шл¤хом подач≥ сигнал≥в, або посильними. “ак зародивс¤ звТ¤зок особистим сп≥лкуванн¤м, посильними ≥ сигнал≥зац≥Їю.
       ” епоху неол≥ту в≥дбуваЇтьс¤ Уперший великий сусп≥льний под≥л прац≥Ф Ч в≥докремленн¤ скотарських племен в≥д землеробських. ”становлюЇтьс¤ товарний обм≥н м≥ж ними. «Т¤вл¤ютьс¤ нов≥ види звТ¤зку Ч контакти м≥ж представниками р≥зних племен при обм≥н≥ продуктами њхньоњ прац≥.
        ѕ≥зн≥ше, коли в≥дбувс¤ Удругий великий под≥л прац≥Ф ≥ ремесло в≥докремилос¤ в≥д землеробства, звТ¤зок особистим сп≥лкуванн¤м ускладнюЇтьс¤, тому що виникаЇ необх≥дн≥сть його встановленн¤ м≥ж трьома партнерами: хл≥боробом, скотарем ≥ рем≥сниками.
        ѕеред початком бою вишиковувалис¤ в≥йська ≥ в≥ддавалис¤ вс≥ необх≥дн≥ розпор¤дженн¤ ≥ накази. ѕ≥д час руху в≥йськ ≥ у момент бою старший начальник керував в≥йськами за допо-могою звукових ≥ зорових сигнал≥в, а також команд. ѕри ньому знаходилис¤ прапороносц≥, сурмач≥, глашатањ (посильн≥).
         ѕолководц≥ дл¤ передач≥ зв≥сток широко використовували багатт¤ ≥ г≥нц≥в.
        ¬≥домо, що п≥д час греко-перських воЇн в јф≥нах з великим нетерп≥нн¤м оч≥кували результату ћарафонського бою (490 р≥к до н.е.).
        оли грецький полководець ћ≥льт≥ад розгромив перську арм≥ю в ћарафонськ≥й долин≥, в≥н послав кращого скорохода √емедрома в јф≥ни, щоб той пов≥домив про перемогу.
       УЎвидше лан≥ мчав скороход, жодноњ мит≥ не в≥дпочивав на шл¤ху, а шл¤х був довгий: понад 42 кмФ. ≤стор≥¤ св≥дчить, що, доб≥гши до м≥ських вор≥т, в≥н устиг т≥льки вигукнути: У–ад≥йте, ми перемогли!Ф Ч ≥ упав мертвий. ÷е була рекордна дальн≥сть доставки ратноњ зв≥стки п≥шим г≥нцем на дистанц≥ю б≥льш 42 км.
        ” в≥йськах √анн≥бала звТ¤зку ≥ розв≥дц≥ надавалось великого значенн¤. “ак, п≥д час розгрому римськоњ арм≥њ б≥л¤ “раз≥менського озера (217 р≥к до н.е.), √анн≥бал, маючи добре орган≥зовану розв≥дку, спостереженн¤ ≥ звТ¤зок, знав про кожен крок в≥йськ супротивника, що ≥ забезпечило йому перемогу над ворогом.
         ” ƒревн≥й √рец≥њ й на —ход≥ ¤к зас≥б звТ¤зку м≥ж фортец¤ми ≥ таборами широко використовувалис¤ голуби.
       ” 43 роц≥ до н.е. римський полководець ћарко јнтон≥й обложив м. ћутину: оточив його з ус≥х бок≥в ровами ≥ воњнами. «давалос¤, що вс≥ шл¤хи оточеним були в≥др≥зан≥. ќднак комендант ћутини Ѕрут мав звТ¤зок з римським консулом √≥рциусом за допомогою голуб≥в. Ѕрут послав голуб≥в √≥рциусу з пов≥домленн¤м про важке становище м≥ста ћутини. √ирц≥ус, отримавши зв≥стку, швидко прийшов на допомогу Ѕруту ≥ розгромив арм≥ю јнтон≥¤. ѕов≥тр¤ними листоношами (голубами) користувалис¤ також древн≥ Їгипт¤ни, перси, ск≥фи, в≥рмени, словТ¤нськ≥ племена ≥ китайц≥.
         ” пер≥од розпаду родових в≥дносин пост≥йного в≥йська в словТ¤н не було. ѕ≥д час в≥йни в пох≥д виступали вс≥ чолов≥ки, здатн≥ тримати в руках зброю. ќднак уже тод≥ вожд≥ оточували себе в≥йськовими дружинами. ƒружина стала зародком особливоњ збройноњ орган≥зац≥њ. ќзброЇнн¤ словТ¤н складалос¤ з обоюдогострих меч≥в, цибуль, коп≥й, шолом≥в, а п≥зн≥ше щит≥в. —ловТ¤ни, ¤к≥ виступали на в≥йну, орган≥зац≥йно п≥дрозд≥л¤лис¤ на тис¤ч≥, сотн≥, дес¤тки.
      ƒревн≥ словТ¤ни вм≥ли робити моноксали (човна-однодеревки), ¤к≥ вони використовували дл¤ п≥дтримки звТ¤зку м≥ж поселенн¤ми ≥ племенами. Ќа в≥йну в далек≥ заморськ≥ походи словТ¤ни ходили на турах, к≥нн≥ воњни йшли берегом, п≥дтримуючи з ними звТ¤зок зоровий чи за допомогою монсксали.
        «наход¤чись у походах, словТ¤нськ≥ вожд≥ п≥дтримували пост≥йний звТ¤зок з≥ своњми племенами, використовуючи дл¤ цього к≥нних г≥нц≥в ≥ г≥нц≥в на турах (човнах).
       ѕ≥д час бою словТ¤ни вм≥ло забезпечували звТ¤зок м≥ж окремими загонами за допомогою прапор≥в. ѕрапор складавс¤ з деревТ¤ноњ тичини, зверху ¤коњ м≥цно закр≥плювавс¤ жмуток ¤скравих рослин, к≥нський хв≥ст ≥ т.п., назван≥ Учубчиком ст¤говимФ.
         Ўикуванн¤ в≥йськ дл¤ бою ≥ початок атаки виконувалис¤ по команд≥ воЇначальника. «б≥р воњн≥в п≥сл¤ бою в≥дбувавс¤ також за наказом воЇначальника.
        ƒл¤ подач≥ сигнал≥в використовувалис¤ прапори, сигнальн≥ роги, ударн≥ ≥нструменти ≥ вогонь. ѕ≥д час д≥й ≥з зас≥док сигнали передавалис¤ звуконасл≥дуванн¤м тварин ≥ птах≥в.
        “аким чином, ще в т≥ далек≥ часи, коли почали зароджуватис¤ специф≥чн≥ риси сх≥днословТ¤нського в≥йськового мистецтва, пор¤д з по¤вою перших орган≥зац≥йних ≥ тактичних форм боротьби виробл¤лис¤ в≥дпов≥дн≥ методи управл≥нн¤ в≥йськами й орган≥зац≥њ звТ¤зку. ” цей пер≥од велике значенн¤ мало особисте сп≥лкуванн¤ воЇначальника з п≥длеглими. ”перше почали застосовувати звуков≥ ≥ зоров≥ засоби сигнал≥зац≥њ: багатт¤, прапори, особистий приклад ≥ од¤г воЇначальника, рух рук ≥ напр¤мок зброњ (списа ≥ меча).
          ѕодальший розвиток в≥йськового звТ¤зку у сх≥дних словТ¤н повТ¤заний з державотворенн¤м.
         Ќаприк≥нц≥ IX стол≥тт¤ в результат≥ обТЇднанн¤ Ќовгородських ≥  ињвських земель була утворена  ињвська держава ( ињвська –усь). —толицею –ус≥ стало м≥сто  ињв.
         ¬исокий р≥вень розвитку ремесла в  ињвськ≥й –ус≥ спри¤в озброЇнню воњн≥в р≥зноман≥тною ≥ високо¤к≥сною дл¤ того часу зброЇю (ножами, списами, рогатинами, оскепами, сул≥стоперами, луками з≥ стр≥лами, булавами, сокирами на т¤млиц≥ (ремен≥). як захисне озброЇнн¤ воњни мали шеломи (шоломи) ≥ щити подовженоњ форми. ” X стол≥тт≥ з по¤вою к≥нноти меч став витискатис¤ шаблею, а дл¤ захисту т≥ла воњна ≥ коней у важк≥й к≥ннот≥ стали застосовувати збрую.
          ињвськ≥ кн¤з≥, ¤к≥ п≥дкорили р¤д словТ¤нських племен, могли з≥брати п≥д своњ прапори численне в≥йсько Ч понад 50 тис. воњн≥в. «вТ¤зок ≥ сигнал≥зац≥¤ на територ≥њ  ињвськоњ держави в≥д≥гравали надзвичайно важливу роль при передач≥ ратноњ зв≥стки, у своЇчасному пов≥домленн≥ про по¤ву ворога, у проведенн≥ збор≥в в≥йськ.
          –озгалужена мережа вод¤них артер≥й, що пронизують територ≥ю м≥ж „орним морем ≥ ѕ≥вн≥чним Ћьодовитим океаном, ”ралом ≥ Ѕалтикою, була основою дл¤ п≥дтримки звТ¤зку м≥ж м≥стами ≥ селищами, розташованими на берегах цих р≥к. ¬ажливу роль грало „орне море.
        ” боротьб≥ з численними ворогами наш≥ предки започаткували основи нац≥онального в≥йськового мистецтва, виробл¤ли основн≥ форми ≥ способи управл≥нн¤ в≥йськами. ўораз, коли на –усь нападали коч≥вники ≥ в≥зант≥йц≥, кн¤з≥вства обТЇднувалис¤ ≥ виган¤ли з руськоњ територ≥њ ворож≥ полчища, використовуючи дл¤ пов≥домленн¤ ≥ збору в≥йськ особливо дов≥рених ос≥б. “ак, у 964 роц≥, печен≥ги, п≥дкуплен≥ ¬≥зант≥Їю, скориставшись в≥дсутн≥стю руського в≥йська, зд≥йснили напад на  ињвську –усь, п≥д≥йшли до самого  иЇва ≥ почали довгу облогу. —тановище оточеного  иЇва було таким, що Уне можна було з м≥ста вийти, н≥ зв≥стку послати; люди ж знемагали в≥д голоду ≥ спрагиФ.
         Ќа протилежному берез≥ ƒн≥пра знаходивс¤ сторожовий заг≥н воЇводи ѕретича.  и¤нам необх≥дно було звТ¤затис¤ з ѕретичем, розпов≥сти йому про становище в м≥ст≥ ≥ просити про негайну допомогу. ™диним засобом звТ¤зку могла стати людина, ¤ка б подолала к≥льце оточенн¤.
         ”  иЇв≥ знайшовс¤ один юнак, що погодивс¤ передати зв≥стку про положенн¤ ки¤н воЇвод≥ ѕретичу. ¬≥н перехитрив печен≥г≥в. ”з¤вши вуздечку, хлопець таЇмно вийшов з м≥ста ≥, проб≥гаючи серед печен≥г≥в, запитував: УЌ≥хто не бачив кон¤?Ф ¬≥н ум≥в говорити по-печен≥зькому, ≥ тому вороги прийн¤ли його за свого. Ќаблизившись до води, парубок скинув од¤г, стрибнув у ƒн≥про ≥ поплив до тур ѕретича. ѕретич, дов≥давшись про становище ки¤н, на св≥танку рушив до столиц≥. –ать голосно сурмила в труби, ≥ люди в м≥ст≥ закричали. ѕечен≥ги, думаючи, що повернувс¤ —в¤тослав ≥з в≥йськом, поб≥гли в≥д  иЇва.
         ƒо —в¤тослава був посланий гонець ≥з зв≥сткою, в ¤к≥й говорилос¤: УЕтрохи було не забрали печен≥ги нас, мат≥р твою ≥ д≥тей твоњх, ≥, ¤кщо не прийдеш ≥ не захистиш нас, знову нас заберутьФ. √онець подолав в≥дстань понад 1400 верст за 7 д≥б.
        —в¤тослав, отримавши зв≥стку про напад печен≥г≥в, прискореним маршем рушив ≥з своњми в≥йськами з ѕере¤славц¤ на  ињв ≥ розгромив ворог≥в, в≥дкинувши њх у степ.
         Ќаведен≥ факти красномовно св≥дчать, що основним засобом звТ¤зку столиц≥ з в≥йськами були Улюди п≥ш≥ ≥ к≥нн≥Ф.
        ƒл¤ передач≥ зв≥сток застосовувалис¤ також голуби. ” давньоруському фольклор≥ Ї багато п≥сенних ≥ казкових сюжет≥в про птаха, що передаЇ зв≥стку. «вуков≥ сигнали застосовувалис¤ головним чином на невеликих в≥дстан¤х дл¤ збору в≥йськ ≥ населенн¤. ƒл¤ передач≥ звукових сигнал≥в застосовувалис¤: била (металева чи деревТ¤на дошка), дзв≥н, барабан, труба, посвист≥ль ≥ накри. ќсобливо важливу роль виконував в≥човий дзв≥н у ¬еликому Ќовгород≥. ѕо заклику його новгородц≥ збиралис¤ на в≥че дл¤ вир≥шенн¤ в≥йськових ≥ цив≥льних справ.
        “аким чином, у  ињвськ≥й –ус≥ коло застосуванн¤ звТ¤зку у в≥йськов≥й справ≥ значно розширилос¤. ѕередача в≥йськових ≥ державних зв≥сток дл¤ широкого кола населенн¤ м≥ст зд≥йснювалас¤, ¤к правило, через спец≥альних ос≥б Ч Уб≥рючейФ (глашатањв). ƒл¤ збору в≥йськ ≥ населенн¤ застосовувалис¤ било, дзв≥н, барабани ≥ труби. ƒл¤ передач≥ ≥нформац≥њ на велик≥ в≥дстан≥ (дл¤ звТ¤зку прикордонних м≥ст (фортець) ≥ сторож≥в з  иЇвом, а також з в≥йськом, що знаходитьс¤ в поход≥) у першу чергу використовувалис¤ багатт¤ ≥ в≥хи. ¬они забезпечували передачу умовних сигнал≥в посл≥довно в≥д одн≥Їњ веж≥ до ≥ншоњ, утворюючи л≥н≥ю сигнального звТ¤зку уздовж усього кордону й углиб держави. ”перше був введений повоз, що забезпечував доставку кн¤з≥вських указ≥в ≥ ратних зв≥сток. ƒл¤ звТ¤зку з в≥йськом ≥ м≥ж посадами уздовж кордону широко використовувалис¤ також голуби, г≥нц≥ на лижах, г≥нц≥ на кон¤х ≥ г≥нц≥ на човнах.
        ƒоставка особливо важливих зв≥сток ≥ збереженн¤ њх зм≥сту у таЇмниц≥ зд≥йснювалис¤ дов≥реними особами, при цьому зм≥ст вчили напамТ¤ть або застосовували р≥зн≥ способи шифруванн¤.
       Ѕезпосередньо на пол≥ бою дл¤ управл≥нн¤ в≥йськом широко застосовувалис¤: особисте сп≥лкуванн¤, особистий приклад воЇначальника ≥ його од¤г, прапори, п≥ший воњн, стр≥ли, труби, р≥жки, посвист≥ли, накри, голос, положенн¤ рук ≥ зброњ воЇначальника.
        Ќайдавн≥ш≥ руськ≥ л≥тописи ≥ зображенн¤ св≥дчать про самост≥йний шл¤х розвитку засоб≥в звТ¤зку ≥ сигнал≥зац≥њ, ¤к≥ забезпечували управл≥нн¤ в≥йськами.
        ѕоширенн¤ влади польськоњ шл¤хти на украњн≥, нац≥ональне гнобленн¤ украњнського народу ≥ загарбуванн¤ його земель уже наприк≥нц≥ XVI ст. викликали перш≥ масов≥ повстанн¤, руш≥йною силою ¤ких було незаможне козацтво, у тому числ≥ запорожц≥ ≥ сел¤ни (кр≥паки).
         «апор≥зька —≥ч стала пол≥тичним ≥ в≥йськовим центром козацтва ≥ з≥грала визначальну роль в антикр≥посницьк≥й ≥ нац≥онально-визвольн≥й в≥йн≥ украњнського народу (1648Ч1654 рок≥в)
        ƒл¤ забезпеченн¤ над≥йноњ охорони укр≥пленого району в≥д раптового нападу турк≥в, татар ≥ польських пан≥в запорожц≥ орган≥зували сторожову службу. Ќа значн≥й в≥дстан≥ в≥д острова “окмак≥вка, п≥зн≥ше острова Ѕазавлик, ≥ ≥нших центр≥в «апор≥зькоњ —≥ч≥ розташовувалис¤ УбекетиФ (п≥кет-к≥нна застава), котр≥ чергували на встановлених сторожових л≥н≥¤х, що охоплювали —≥ч з≥ сходу, заходу ≥ п≥вдн¤.
       ѕро виступ у пох≥д «апор≥зьке в≥йсько опов≥щалос¤ пальбою з гармат. ќдночасно надсилали кругову пов≥стку козакам-зимовчанам, ¤к≥ жили в степу на хуторах ≥ в слободах. ” раз≥ потреби орган≥зац≥њ в≥дс≥ч≥ значним силам ворога ≥з —≥ч≥ направл¤лис¤ посланц≥ на ƒон ≥ ”крањну ≥з закликом до сп≥льноњ боротьби з загарбниками.
        ўор≥чно збиралас¤ –ада. Ќа –ад≥ обирали кошового отамана ≥ його пом≥чник≥в: в≥йськового суддю, в≥йськового писар¤ й осавула.
          ¬≥йськовий писар був зобовТ¤заний приймати ≥ читати царськ≥ ≥ корол≥вськ≥ грамоти, давати на них в≥дпов≥д≥ за згодою усього в≥йська ≥ в≥дправл¤ти њх за призначенн¤м, п≥д час поход≥в вести щоденник бойових д≥й ≥ збирати пов≥домленн¤, пот≥м допов≥дати кошовому отаману.
          «апор≥зьк≥ козаки робили також ≥ морськ≥ походи на УчайкахФ (великих човнах). ” кожну туру с≥дало в≥д 50 до 70 козак≥в.
          ” пох≥д УчайкиФ виходили пр¤мо ≥з —≥ч≥. …шли т≥сно, на незначн≥й в≥дстан≥, п≥дтримуючи зоровий звТ¤зок. « кожноњ УчайкиФ встановлювалос¤ спостереженн¤ за судном, на щогл≥ ¤кого майор≥в УбунчукФ (прапор) кошового отамана. ѕ≥д час висадки дл¤ охорони флотил≥њ в кожн≥й Учайц≥Ф залишалос¤ двоЇ козак≥в ≥ двоЇ пом≥чник≥в Ч УджурФ, в обовТ¤зки ¤ких входило спостереженн¤ за супротивником ≥ п≥дтримка звТ¤зку з козаками, ¤к≥ п≥шли в наступ на приморське м≥сто.
         ” 1648 роц≥ украњнський народ п≥д проводом Ѕогдана ’мельницького виступив проти польських гнобител≥в. «начноњ допомоги ”крањн≥ в ц≥й боротьб≥ надала –ос≥йська держава. ” в≥йськах Ѕогдана ’мельницького застосовувалис¤ т≥ ж засоби звТ¤зку, що використовувалис¤ й у рос≥йських в≥йськах: к≥нн≥ ≥ п≥ш≥ г≥нц≥, труби, бубни, литаври, умовн≥ знаки шаблею, прапори (бунчуки) ≥ ≥нш≥.
        ”правл≥нн¤ зв≥льненими в≥д польськоњ шл¤хти районами ≥ звТ¤зок з ≥ноземними державами Ѕогдан ’мельницький зд≥йснював через св≥й апарат, керований генеральним писарем. ¬ ус≥ к≥нц≥ ”крањни розсилалис¤ г≥нц≥ з ун≥версалами (зверненн¤ми, указами) гетьмана. ” райони, захоплен≥ пол¤ками, йшли посланц≥-козаки, переод¤гнен≥ ченц¤ми, жебраками, кобзар¤ми. «апор≥зьк≥ козаки дл¤ забезпеченн¤ вчасноњ в≥дс≥ч≥ раптовим нападам турк≥в, татар ≥ польських пан≥в на значн≥й в≥дстан≥ в≥д центра «апор≥зькоњ —≥ч≥ орган≥зували сторожову службу. «вТ¤зок м≥ж сторожами, ¤к≥ знаходилис¤ один в≥д одного на в≥дстан≥ зорового звТ¤зку, п≥дтримувавс¤ за допомогою в≥х. ƒл¤ подач≥ сигнал≥в про наближенн¤ ворога сторожи п≥дпалювали спец≥альн≥ Уф≥гуриФ з бочок, встановлен≥ вздовж сторожовоњ л≥н≥њ, вогонь ≥ дим в≥д ¤ких було видно на велик≥й в≥дстан≥.
         «вТ¤зок сторожових посад з центром «апор≥зькоњ —≥ч≥ п≥дтримувавс¤ к≥нними посильними ≥ сигналами.
      ѕ≥д час п≥дготовки поход≥в дл¤ в≥дс≥ч≥ значних сил ворога запорожц≥ посилали на ƒон ≥ ”крањну г≥нц≥в ≥з грамотами й ун≥версалами з проханн¤м над≥слати полки дл¤ допомоги.
        «вТ¤зок з центром –ос≥йськоњ держави зд≥йснювавс¤ через спец≥альних представник≥в. ѕ≥д час поход≥в дл¤ управл≥нн¤ в≥йськами застосовувалис¤ заздалег≥дь розроблен≥ сигнали, що подавалис¤ за допомогою сурм, бубн≥в, литавр, шабель, прапор≥в, а також к≥нних г≥нц≥в.
        ¬дала орган≥зац≥¤ управл≥нн¤ в≥йськами за допомогою зазначених вище засоб≥в звТ¤зку значно спри¤ла перемоз≥ «апор≥зького в≥йська над ворогами.
        ѕочинаючи з 1894 року начальники штаб≥в арм≥й ≥ корпус≥в вже одноос≥бно в≥дпов≥дали за орган≥зац≥ю звТ¤зку в≥д штабу арм≥њ ≥ нижче. ÷е було великим дос¤гненн¤м.
       “ак, у 1895 роц≥ полковник √енерального штабу ƒобрин≥н ‘.Ќ. у статт≥ У“елеграф ≥ служба його у воЇнний часФ уперше пропонуЇ орган≥зац≥ю безперервного дротового телеграфного звТ¤зку штабу наступаючоњ арм≥њ з≥ штабами корпус≥в, ¤к≥ вход¤ть до складу ц≥Їњ арм≥њ.
        «апропонований ним спос≥б орган≥зац≥њ звТ¤зку пол¤гаЇ в Убезперервному подовженн≥ дроту в напр¤мку перем≥щен-н¤ даного штабу з метою забезпеченн¤ звТ¤зку ≥з старшим штабомФ ≥з значним попередженн¤м цього подовженн¤ перед переходом п≥длеглого штабу на наступне м≥сце його розгортанн¤, тобто п≥длеглий штаб повинен перем≥щатис¤ в такий пункт, до ¤кого вже прокладено жердинну л≥н≥ю забезпечено телеграфний звТ¤зок з≥ старшим штабом.
        ¬≥йськовий телеграф м≥стивс¤ в мирний час у телеграфних ротах саперних батальйон≥в корпус≥в. « оголошенн¤м моб≥л≥зац≥њ в≥н переходив на штат воЇнного часу, а з початком бойових д≥й на нього покладалос¤ забезпеченн¤ телеграфного звТ¤зку з≥ штабом арм≥њ ≥ штабами сус≥дн≥х корпус≥в; штабами див≥з≥й ≥ загон≥в, що вход¤ть у корпус з найближчою ур¤довою телеграфною станц≥Їю.  р≥м того, в≥йськовий телеграф повинен був спри¤ти ур¤довому телеграфу у в≥дновленн≥ пост≥йних л≥н≥й звТ¤зку.
        “аким чином, напередодн≥ рос≥йсько-¤понськоњ в≥йни рос≥йська арм≥¤ мала у своЇму резерв≥ два основн≥ методи в галуз≥ теор≥њ ≥ практики орган≥зац≥њ дротового звТ¤зку, ¤к≥ л¤гли в основу вс≥х наступних р≥шень ≥ теоретичних розробок у розвитку в≥йськового звТ¤зку.  р≥м того, до цього часу сформувалис¤ ц≥лком визначен≥ погл¤ди на використанн¤ ур¤дового польового ≥ в≥йськового телеграф≥в.
        ” 1894 роц≥ в≥йськово-телеграфн≥ парки були розформо-ван≥, а зам≥сть них у штати корпусних саперних батальйон≥в уведен≥ телеграфн≥ роти. ÷≥ роти в оперативному в≥дношенн≥ п≥дкор¤лис¤ т≥льки начальнику штабу корпусу ≥ призначалис¤ дл¤ встановленн¤ телеграфного звТ¤зку штабу корпусу з≥ штабом арм≥њ ≥ штабами див≥з≥й.
        ¬≥йськовий телеграф у ц≥лому виводивс¤ з п≥дпор¤дку-ванн¤ ≥нспекторам-≥нженерам арм≥њ, ≥ за ними залишалис¤ т≥льки функц≥њ укомплектовуванн¤ ≥ техн≥чного постачанн¤ телеграфних рот.
     ќднак ≥ при введенн≥ нового ѕоложенн¤ про польове управл≥нн¤ арм≥њ кер≥вництво звТ¤зком, ¤к ≥ ран≥ше, не було централ≥зованим.
       ”загальненн¤ досв≥ду орган≥зац≥њ телеграфного звТ¤зку в д≥юч≥й арм≥њ п≥сл¤ рос≥йсько-турецькоњ в≥йни 1877Ч1878 рок≥в дозволило вперше сформулювати основн≥ положенн¤ по орган≥зац≥њ дротового звТ¤зку, по використанню ур¤дового ≥ в≥йськового телеграф≥в в операц≥¤х.
      Ќайважлив≥шим дос¤гненн¤м науки ≥ техн≥ки к≥нц¤ XIX стол≥тт¤ був винах≥д бездротового телеграфу Ч рад≥о. ќднак бездротовий телеграф робив лише т≥льки перш≥ кроки.
        ¬ часи формуванн¤ в≥йськ „ервоноњ јрм≥њ було поставлено завданн¤ про створенн¤ зовс≥м нових спец≥альних в≥йськ Ч в≥йськ звТ¤зку.
        ™диних штат≥в дл¤ п≥дрозд≥л≥в звТ¤зку, а пот≥м ≥ в≥дд≥лень звТ¤зку не було. —клад њх залежав в≥д виконуваних завдань, а також в≥д на¤вност≥ сил ≥ засоб≥в звТ¤зку.
        Ќадал≥ при формуванн≥ частин ≥ зТЇднань „ервоноњ јрм≥њ створюютьс¤ окрем≥ п≥дрозд≥ли ≥ частини звТ¤зку, а в штати зТЇднань ввод¤тьс¤ посадов≥ особи, що в≥дають питанн¤ми орган≥зац≥њ звТ¤зку.
        ќднак, ¤кщо при формуванн≥ стр≥лецьких, кавалер≥йсь-ких ≥ ≥нших частин ≥ зТЇднань „ервоноњ јрм≥њ могли бути використан≥ орган≥зац≥йна структура ≥ досв≥д њхнього застосуванн¤ староњ рос≥йськоњ арм≥њ, то у в≥дношенн≥ до в≥йськ звТ¤зку такого досв≥ду не було, тому що в стар≥й арм≥њ вони самост≥йно не ≥снували.
        ÷ей ≥стотний недол≥к був врахований ще на початковому етап≥ формуванн¤ „ервоноњ јрм≥њ. “ак, наказом Ќародного ком≥сар≥ату з в≥йськових ≥ морських справ в≥д 20 кв≥тн¤ 1918 року є 294 був введений у д≥ю перший у „ервон≥й јрм≥њ штат стр≥лецькоњ див≥з≥њ, де передбачалос¤ формуванн¤ окремого батальйону звТ¤зку, а в полках Ч команди звТ¤зку.  омандир батальйону звТ¤зку був одночасно зав≥дувачем звТ¤зком див≥з≥њ, а начальник полковоњ команди звТ¤зку Ч зав≥дувачем звТ¤зком полку.
        ƒл¤ п≥хотних бригад окремих п≥дрозд≥л≥в звТ¤зку не передбачалос¤, тому що вони повинн≥ були в раз≥ потреби вид≥л¤тис¤ з батальйону звТ¤зку див≥з≥њ. «г≥дно табел¤ й орган≥зац≥йно-штатноњ структури (наказ Ќ ¬ћ— в≥д 26 кв≥тн¤ 1918 року) батальйон звТ¤зку див≥з≥њ складавс¤ з телеграфно-телефонного див≥з≥ону, рад≥отелеграфноњ роти, взвод≥в автомотоциклетного ≥ к≥нних ординарц≥в ≥ нараховував 977 чолов≥к особового складу.
      “елеграфно-телефонний див≥з≥он призначавс¤ дл¤ забезпеченн¤ звТ¤зку з бригадами ≥ сус≥дн≥ми див≥з≥¤ми, а також дл¤ забезпеченн¤ внутр≥шнього телефонного звТ¤зку штабу див≥з≥њ. ƒл¤ телефонного звТ¤зку застосовувалис¤ польовий телефонний кабель, фон≥чн≥ й ≥ндукторн≥ телефонн≥ апарати р≥зних тип≥в. “елеграфний звТ¤зок див≥з≥њ з бригадами забезпечувавс¤ в основному апаратами ћорзе.
         ѕродовжувала удосконалюватис¤ орган≥зац≥йно-штатна структура й озброЇнн¤ л≥н≥йних частин звТ¤зку. Ќаказом –¬–– в≥д 29 с≥чн¤ 1920 року є 174/32 ввод¤тьс¤ штати Уокремоњ телеграфно-буд≥вельноњ ротиФ, призначеноњ дл¤ побудови, ремонту й обслуговуванн¤ телеграфних ≥ телефонних л≥н≥й.  омандир роти п≥дпор¤дковувавс¤ тому начальнику звТ¤зку, у розпор¤дженн≥ ¤кого перебувала рота. ƒл¤ техн≥чного огл¤ду ≥ кер≥вництва охороною телеграфно-телефонних маг≥стралей ≥ л≥н≥й на окремих д≥л¤нках на п≥дстав≥ наказу –¬–– в≥д 6 лютого 1920 року є 351/56 сформован≥ Уокрем≥ експлуатац≥йн≥ роти звТ¤зкуФ. –ота складалас¤ з≥ штабу ≥ трьох взвод≥в. ƒо складу взводу входила одна телеграфна контрольна станц≥¤ ≥ три телефонних контрольних пости.  омандир кожного взводу призначавс¤ Уначальником д≥л¤нки чи маг≥страл≥ л≥н≥њФ, ¤ку обслуговував його взвод.
        Ќа¤вн≥сть таких частин у розпор¤дженн≥ начальник≥в звТ¤зку фронт≥в ≥ арм≥й робило њх незалежними в≥д м≥сцевих орган≥в Ќ ѕ. Ќачальники звТ¤зку могли тепер самотужки будувати пост≥йн≥ л≥н≥њ й експлуатувати ¤к знову побудован≥, так ≥ ≥снуюч≥ л≥н≥њ звТ¤зку.  р≥м того, дл¤ забезпеченн¤ штаб≥в арм≥й телеграфно-телефонним звТ¤зком з п≥длеглими зТЇднанн¤ми ≥ частинами в березн≥ 1920 року було розпочато формуванн¤ 16 телеграфно-телефонних див≥з≥он≥в: по одному на кожну арм≥ю.
        Ќа п≥дстав≥ наказу –¬–– є1438/250 в≥д 3 серпн¤ 1920 року уведен≥ штат ≥ ѕоложенн¤ про звТ¤зок.
      якщо в тактичн≥й ланц≥ управл≥нн¤ в 1918 роц≥ почали складатис¤ найб≥льш доц≥льн≥ форми орган≥зац≥њ частин ≥ п≥дрозд≥л≥в звТ¤зку, а кер≥вництво звТ¤зком зосереджувалос¤ в руках начальник≥в звТ¤зку зТЇднань ≥ частин, командир≥в частин ≥ п≥дрозд≥л≥в звТ¤зку, то в оперативних обТЇднанн¤х (фронт, арм≥¤) було потр≥бно провести ще велику орган≥за-ц≥йну роботу.
       Ќе ≥снувало також центрального органу по кер≥вництву звТ¤зком вс≥Їњ „ервоноњ јрм≥њ, у штабах фронт≥в ≥ арм≥й не було спец≥ально призначених посадових ос≥б, в≥дпов≥дальних за орган≥зац≥ю ≥ забезпеченн¤ звТ¤зку вс≥ма способами. ƒо складу оперативних управл≥нь фронт≥в ≥ оперативних в≥дд≥л≥в арм≥й входили в≥дд≥ленн¤ звТ¤зку, що в≥дпов≥дали лише за доставку оперативних документ≥в рухливими засобами звТ¤зку ≥ забезпечували внутр≥шн≥й телефонний звТ¤зок свого штабу. Ќачальники в≥дд≥лень не були орган≥заторами звТ¤зку у своњх обТЇднанн¤х, а в≥дпов≥дали за дротовий телеграфний звТ¤зок свого штабу з п≥длеглими ≥ взаЇмод≥ючими в≥йськами через польов≥ телеграфн≥ контори по пост≥йних л≥н≥¤х звТ¤зку, що знаходилис¤ в розпор¤дженн≥ орган≥в Ќародного ком≥сар≥ату пошти ≥ телеграф≥в (Ќ ѕ ≥ “).
        ¬≥дсутн≥сть ч≥ткого, централ≥зованого кер≥вництва звТ¤зком у цей пер≥од ≥ забезпеченн¤ звТ¤зку в оперативних обТЇднанн¤х силами ≥ засобами Ќ ѕ ≥ “ викликало велик≥ труднощ≥ у п≥дтримц≥ безперервного звТ¤зку, що в ц≥лому негативно впливало на управл≥нн¤ в≥йськами.
        Ѕойов≥ д≥њ „ервоноњ јрм≥њ характеризувалис¤ великим просторовим розмахом ≥ значною маневрен≥стю в≥йськ. ” цих умовах особливо пом≥тною стала нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж централ≥зованим управл≥нн¤м в≥йськами й ≥снуючою системою кер≥вництва звТ¤зком „ервоноњ јрм≥њ.
        якнайгостр≥ше в≥дчували це кер≥вники в≥йськового звТ¤зку в д≥юч≥й арм≥њ. Ќадзвичайний уповноважений по звТ¤зку при –¬–– ѕ≥вденного фронту ≤.ј. ’алепський у своњй допов≥д≥ командуючому в≥йськами фронту ј.≤. ™горову писав: У”с≥ в≥йськово-техн≥чн≥ засоби ≥ в≥йська фронту мають свою ≥нспекц≥ю, техн≥чне кер≥вництво, спостереженн¤ за п≥дготов-кою фах≥вц≥в ≥ за спец≥альним майном з боку в≥дпов≥дних управл≥нь.
        ™дина галузь в≥йськовоњ техн≥ки, ≥ при тому за своњм значенн¤м навр¤д чи не найважлив≥ша, Ч служба звТ¤зку не маЇ свого техн≥чного кер≥вництва. ”се це гальмуЇ розвиток техн≥ки служби звТ¤зку й усп≥шну спец≥альну п≥дготовку частин звТ¤зку.
         ¬иход¤чи ≥з сказаного, вважаю, що в≥йськам звТ¤зку необх≥дно мати ч≥тку орган≥зац≥ю ≥ органи управл≥нн¤Ф.
       Ќа ”правл≥нн¤ звТ¤зку „ервоноњ јрм≥њ покладалас¤ в≥дпов≥дальн≥сть за орган≥зац≥ю ≥ забезпеченн¤ звТ¤зку –¬–– ≥ ѕольового штабу „ервоноњ јрм≥њ з фронтами й арм≥¤ми, формуванн¤ частин звТ¤зку, њхнЇ укомплектуванн¤, навчанн¤, забезпеченн¤ техн≥кою й ≥ншим майном.
        Ќаказом –¬–– в≥д 6 грудн¤ 1919 року є 2064/443 затверджене ѕоложенн¤ про ”правл≥нн¤ звТ¤зком фронту ≥ з 1 листопада 1919 року уведений штат цього ”правл≥нн¤. ¬ ”правл≥нн≥ звТ¤зку фронту було пТ¤ть в≥дд≥л≥в, до складу ¤ких входило 14 в≥дд≥лень.
      ѕоложенн¤ про управл≥нн¤ звТ¤зком окремих арм≥й ≥ арм≥й, що вход¤ть до складу фронту, в≥дд≥лах звТ¤зку див≥з≥й ≥ в≥дд≥лень звТ¤зку бригад ≥ в≥дпов≥дн≥ штати, введен≥ з 1 грудн¤ 1919 року наказом –¬–– в≥д 31 грудн¤ 1919 року є 2317/486. ¬ ”правл≥нн≥ звТ¤зку арм≥њ, що входить до складу фронту, на в≥дм≥ну в≥д окремоњ арм≥њ в першому експлуатац≥йно-техн≥чному в≥дд≥л≥ було в≥дсутнЇ буд≥вельно-ремонтне в≥дд≥ленн¤. ” розвиток наказу –¬–– є 1736/362 управл≥нн¤ ≥нспектора рад≥отелеграфу ≥ п≥длегл≥ йому управл≥нн¤ ≥нспектор≥в на фронтах ≥ в арм≥¤х на п≥дстав≥ наказу –¬–– в≥д 6 грудн¤ 1919 року є 2125/459 перетворен≥ в рад≥отелеграфн≥ в≥дд≥ли в≥дпов≥дних управл≥нь звТ¤зку, при цьому ≥нспектори рад≥отелеграф≥в на фронтах ≥ в арм≥¤х були перейменован≥ в начальник≥в рад≥ов≥дд≥л≥в, а дл¤ кер≥вництва службою рад≥отелеграфу цим же наказом заснована при начальнику звТ¤зку „ервоноњ јрм≥њ посада третього пом≥чника.
       ÷ентрал≥зоване кер≥вництво звТ¤зком в≥д Узверху до низуФ спри¤ло виробленню Їдиних погл¤д≥в ≥з ус≥х питань орган≥зац≥њ ≥ забезпеченн¤ звТ¤зку, найшвидшому доведенню накопиченого досв≥ду до вс≥х частин звТ¤зку ≥ надавало в≥йськам необх≥дну допомогу. ƒо цього часу в „ервон≥й јрм≥њ була сформована значна к≥льк≥сть частин звТ¤зку. “ак, до 1 листопада 1919 року на фронтах громад¤нськоњ в≥йни було 768 окремих частин звТ¤зку з загальною к≥льк≥стю звТ¤зк≥вц≥в 118 989 чолов≥к.  р≥м того, до штаб≥в фронт≥в, арм≥й, див≥з≥й ≥ бригад було прикомандировано 510 польових цив≥льних поштово-телеграфних п≥дприЇмств ≥ установ, де працювало 15 750 службовц≥в-звТ¤зк≥вц≥в.
        ” див≥з≥¤х, бригадах ≥ полках нал≥чувалос¤: 46 батальйон≥в звТ¤зку, 10 див≥з≥он≥в звТ¤зку, 143 роти звТ¤зку, 12 ескадрон≥в звТ¤зку ≥ 519 команд звТ¤зку.
        ƒо к≥нц¤ громад¤нськоњ в≥йни загальна чисельн≥сть в≥йськ звТ¤зку складала б≥льш 100 000 чолов≥к.  р≥м того, у 1918Ч1920 роках Ќародним ком≥саром пошти ≥ телеграф≥в дл¤ нестатк≥в д≥ючоњ арм≥њ були сформован≥ 78 робочих колон, 174 телеграфних ≥ 227 поштових контор.
        ћаючи у своЇму безпосередньому розпор¤дженн≥ частини ≥ п≥дрозд≥ли звТ¤зку, начальники звТ¤зку фронт≥в ≥ арм≥й могли власними силами встановлювати звТ¤зок там, де в≥н був потр≥бен у в≥дпов≥дност≥ з обставинами, що складалис¤, та в ≥нтересах управл≥нн¤ в≥йськами.
        “аким чином, ≥з самого початку формуванн¤ частин, зТЇднань ≥ обТЇднань „ервоноњ јрм≥њ створюютьс¤ п≥дрозд≥ли ≥ частини звТ¤зку ¤к самост≥йн≥ спец≥альн≥ в≥йська; а в штати частин, зТЇднань ≥ обТЇднань ввод¤тьс¤ посадов≥ особи, ¤к≥ в≥дпов≥дали за орган≥зац≥ю ≥ забезпеченн¤ звТ¤зком. ƒо к≥нц¤ громад¤нськоњ в≥йни в≥йська звТ¤зку мали св≥й центральний орган, ¤кий зд≥йснював кер≥вництво в≥йськовим звТ¤зком (”«„ј), досить добре п≥дготовлен≥ фронтов≥ й арм≥йськ≥ управл≥нн¤ звТ¤зку, в≥дд≥ли звТ¤зку див≥з≥й, в≥дд≥ленн¤ звТ¤зку бригад, в≥йськов≥ частини ≥ п≥дрозд≥ли звТ¤зку, склади, ремонтн≥ органи ≥ в≥йськово-поштов≥ установи. ¬≥йська звТ¤зку усп≥шно виконували поставлен≥ задач≥, забезпечуючи командуванню –—„ј управл≥нн¤ бойовими д≥¤ми в≥йськ в боротьб≥ з ворогом.
         « початком формуванн¤ частин ≥ зТЇднань „ервоноњ јрм≥њ одночасно в≥дбувалос¤ становленн¤ спец≥альноњ служби, призначеноњ дл¤ забезпеченн¤ управл≥нн¤ в≥йськами за допомогою техн≥чних ≥ ≥нших засоб≥в Ч служби звТ¤зку.
        ÷е було викликано зростаючою роллю звТ¤зку в управл≥нн≥ в≥йськами. У“ам, де немаЇ звТ¤зку, не може бути ≥ управл≥нн¤ в≥йськами. «вТ¤зок у в≥йськах зд≥йснюЇтьс¤ особливими органами й установами при кожн≥м штаб≥ й окрем≥й частин≥ особливо призначеними чинами при начальниках, що не мають штабу. —пец≥альна служба орган≥в ≥ чин≥в складаЇ службу звТ¤зкуФ. ¬же в першому ѕольовому статут≥ (частина I), затвердженому √оловою ¬÷¬  22 грудн¤ 1918 року, була показана роль звТ¤зку в керуванн≥ в≥йськами ≥ визначен≥ основн≥ вимоги, пропонован≥ до нього. У«вТ¤зок повинен д≥¤ти над≥йно (не в≥дмовл¤ючи ≥ не перериваючись), ч≥тко ≥ негайно передавати пов≥домленн¤ та передбачати пост≥йну перев≥рку своЇњ роботи. ўоб цього дос¤гти, потр≥бно суворо дотримуватись встановленого пор¤дку щодо правильноњ експлуатац≥њ пристрою звТ¤зку ≥ терм≥ну його службиФ. Ќайб≥льш повне значенн¤ ≥ роль звТ¤зку в управл≥нн≥ в≥йськами викладен≥ в першому в ≥стор≥њ в≥йськ звТ¤зку УЌаставленн≥ начальникам звТ¤зкуФ (затверджено начальником звТ¤зку „ервоноњ јрм≥њ 27 березн¤ 1920 року), що узагальнило досв≥д служби звТ¤зку „ервоноњ јрм≥њ за пер≥од 1917Ч1920 рок≥в.
        Ујрм≥¤, Ч записано в Ќаставленн≥, Ч ¤вл¤Ї собою Їдиний живий орган≥зм, скелетом ¤кого Ї њњ орган≥зац≥¤, т≥лом Ч в≥йська, мозком Ч командуванн¤, а нервами Ч звТ¤зокФ.
        У...¬≥дсутн≥сть звТ¤зку ц≥лком зруйновуЇ арм≥ю, перетворюючи њњ з≥ стрункого ≥ Їдиного бойового орган≥зму в окрем≥ юрби людей...Ф.
        “аким чином, у роки громад¤нськоњ в≥йни служба звТ¤зку виокремилас¤ в самост≥йну службу штаб≥в. Ѕули розроблен≥ загальн≥ положенн¤ щодо орган≥зац≥њ звТ¤зку, способи орган≥зац≥њ звТ¤зку р≥зними засобами ≥ закладен≥ основи кер≥вництва звТ¤зком.
        ¬икладен≥ вище теоретичн≥ погл¤ди з питань в≥йськово-го звТ¤зку л¤гли в основу орган≥зац≥њ ≥ забезпеченн¤ звТ¤зку п≥д час операц≥њ (бою), бойовоњ п≥дготовки в≥йськ звТ¤зку ≥ розвитку засоб≥в звТ¤зку.
         ѕеред ¬еликою ¬≥тчизн¤ною в≥йною в≥йська звТ¤зку п≥дрозд≥л¤лис¤ на в≥йськов≥ частини ≥ п≥дрозд≥ли, що орган≥зац≥йно входили до складу зТЇднань ≥ частин р≥зних род≥в в≥йськ, ≥ на частини резерву √оловного  омандуванн¤ (–√ ). ѕри цьому до частин звТ¤зку –√  на той час в≥дносилис¤ ¤к частини, що безпосередньо п≥дкор¤лис¤ ÷ентру, так ≥ фронтов≥ (окружн≥ й арм≥йськ≥). Ѕ≥льш ч≥ткий розпод≥л частин звТ¤зку, що не входили до складу зТЇднань, за њхн≥ми функц≥¤ми ≥ п≥дпор¤дкован≥стю було встановлено п≥зн≥ше. ¬≥йськов≥ частини ≥ п≥дрозд≥ли звТ¤зку призначалис¤ дл¤ забезпеченн¤ звТ¤зку зТЇднань (частин) ¤к у мирний, так ≥ у воЇнний час. ѓхн¤ структура у мирний час принципово не в≥др≥зн¤лас¤ в≥д орган≥зац≥њ, прийн¤тоњ за умови воЇнних д≥й. “ому з оголошенн¤м моб≥л≥зац≥њ ц≥ частини мали бути доведен≥ до штат≥в воЇнного часу.
         ќднак економ≥чн≥ можливост≥ крањни не дозволили ц≥лком завершити процес переозброЇнн¤ в≥йськ звТ¤зку новою техн≥кою до початку ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни, що привело до на¤вност≥ у в≥йськах одночасно новоњ ≥ староњ техн≥ки. ÷е ≥ стало перешкодою дл¤ орган≥зац≥њ звТ¤зку, навчанн¤ фах≥вц≥в ≥ постачанн¤ в частини засоб≥в звТ¤зку.